непереможний

НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч., НЕОБО́РНИЙ поет.; НЕПЕРЕБО́РНИЙ (про силу, перешкоду і т. ін.). Став одним непереможним військом І творцем добра свого народ (Т. Масенко); Любов у творах Олександра Довженка — висока й промениста, дружба і братерство — незламні, могутні й красиві, мужність — нездоланна (О. Левада); Чути силу України в тих дужих мотивах (музики), силу велику, незломну... (І. Нечуй-Левицький); Падай, враже, падай ниць, непоборна наша міць (П. Тичина); Коли в серці є віра, людина незборима (О. Десняк); Жива душа народна, жива, неподоланна! (О. Довженко); — Шляхта вимре, а народ лишиться. Він нескоримий і нездоланний (Н. Рибак); Сила народу — непереборна. Буде так, як хочуть мільйони людей — чесних людей доброї волі (П. Тичина).

НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про почуття, стан і т. ін. — який не можна подолати, утамувати), НЕПЕРЕБО́РНИЙ, НЕПОБО́РНИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ. Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати (Ю. Яновський); — Чай... — замислено повторив Каргат. — Гм... Склянка гарячого чаю. Це ж непереборна спокуса! (Ю. Шовкопляс); Те, що мовив цей бувалий дід, наче чимось важким і непоборним осіло на всіх (Я. Баш); У вікно я міг спостерігати, як дриґали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом помчати до найближчої трамвайної зупинки (І. Кулик); Марко слухняно сів, пройнятий незборимим жахом (Н. Рибак). — Пор. 1. непогамо́вний, 1. нестри́мний.

НЕПОГАМО́ВНИЙ (про відчуття, почуття, переживання тощо — який важко або неможливо заспокоїти, задовольнити, вгамувати), НЕВТОЛЕ́ННИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, НЕВТОЛИ́МИЙ. В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Стояв старий біля мартена, Немов на вахті при вогні, І сила праці невтоленна Кипіла в серці, в глибині (Я. Шпорта); Все це міг тоді втямити Данило, коли спить цей повільний в рухах, сповнений невситним трудолюбством колгоспник (О. Копиленко); На його змарнілім лиці знати було ненаситну цікавість (О. Маковей); Безкрайнє море світла затопило все й розпалило в душі і мрії, й тугу, й невтишимі чуття незримі... (Уляна Кравченко); У вікна всі дивились ми з вагона, І з невтолимим болем уявляли Сліди війни, потворні, мов кошмар (М. Рильський). — Пор. неосла́бний, 2. неперемо́жний, 1. нестри́мний.

НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо — нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕРЖИ́МИЙ розм. рідше, ДИ́КИЙ підсил. розм.; НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ рідко), НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся (Порфир), розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх — це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). — Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.