1. Словник синонімів української мови

непритомніти

НЕПРИТО́МНІТИ (впадати в непритомність); МЛІ́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), ОБІМЛІВА́ТИ розм., ОБМИРА́ТИ розм., ОМЛІВА́ТИ рідше (знемагати, слабнути до втрати свідомості, перев. від сильного душевного потрясіння, від фізичної слабості, хвороби). — Док.: знеприто́мніти, зомлі́ти (зімлі́ти), умлі́ти (вмлі́ти), обімлі́ти, обме́рти, омлі́ти. Бахнув постріл, щось ударило по голові, і Федя знепритомнів (М. Трублаїні); Врешті він почув, що мліє. — Стій... не можу... — шепнув він, опускаючись додолу (М. Коцюбинський); Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок); І що тільки в церкві дяк "Іже" заспіває, Бідна баба у кутку Мало не вмліває (С. Руданський); Слідом за нею вийшли Павло з Катрею, і Оленка мало не обімліла (В. Кучер); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він.. і плаче, і сам людей лає (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непритомніти — (впадати в непритомність) зомліти, мліти, (часто) умлівати. Словник синонімів Полюги
  2. непритомніти — неприто́мніти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. непритомніти — НЕПРИТОМНІТИ – ОПРИТОМНІТИ Непритомніти, знепритомніти. Втрачати свідомість; зомлівати. Довго ще в касарні Леся мордували. Непритомнів, падав – то тягли назад... (Л.Забашта); – От двоє дітей у Мокрини, бачили вони ложку молока?... Літературне слововживання
  4. непритомніти — Зомлівати, втрачати пам'ять <�свідомість>, впадати в забуття <�безпам'ять, непам'ять>, тратити тяму. Словник синонімів Караванського
  5. непритомніти — -ію, -ієш, недок. Втрачати свідомість; зомлівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. непритомніти — НЕПРИТО́МНІТИ, ію, ієш, недок. Втрачати здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлівати. – Приймаю командування! – вигукнув Орлюк, випірнувши на мить у буття й знову непритомніючи (О. Довженко); Аж тепер відчув [Олег], що непритомнів з перенапруги (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  7. непритомніти — НЕПРИТО́МНІТИ, ію, ієш, недок. Втрачати свідомість; зомлівати. — Приймаю командування! — вигукнув Орлюк, випірнувши на мить у буття й знову непритомніючи (Довж., І, 1958, 306); Аж тепер відчув [Олег], що непритомнів з перенапруги (Ле, Клен. лист, 1960, 167). Словник української мови в 11 томах