несила

НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм. (не під силу, немає фізичних або моральних сил для чого-небудь); НЕВИ́ДЕРЖКА кому і без додатка, з інфін. і без нього, розм. (не можна далі витримати, стерпіти кого-, чого-небудь). Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо (О. Довженко); Заки Аркадій вирішував, паламар підтюпцем перший вбіг на подвір'я. Завертати було вже ніяк (Ірина Вільде); З ним був такий випадок, ..який.. і досі лишив у нього спомин, як про щось важке, непереможне, сліпе, з чим годі боротись (М. Коцюбинський); Нудною, нецікавою здалась би та розмова. Але поза словами в ній була якась краса, яку несила висловить (М. Рильський); Ходить серед нас людина, живе з своїм болем, і помогти незмога (П. Загребельний); Врешті, як уже неспромога стало пити навлежачки, згадали про пілотки та заходилися черпати ними... (Н. Тихий); Вже мені й жити з ним невидержка! (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

несила — неси́ла 1 іменник жіночого роду слабість неси́ла 2 присудкове слово не під силу незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
несила — НЕСИЛА – НЕ СИЛА Несила. Фізичне знесилення, слабість; у знач. присудк. сл. Руки їй з несили упали на коліна (М.Старицький); – Ні, я вже краще розкажу. Несила більше мовчати (І.Цюпа). Не сила, част. з ім. Літературне слововживання
несила — Безсилля, неміч, неспромога; ПР СЛ. нема як, годі, неможливо. Словник синонімів Караванського
несила — див. безсилля; слабість Словник синонімів Вусика
несила — -и, ж. 1》 Фізичне знесилля; слабість. 2》 у знач. присудк. сл., розм., поет. Не під силу, немає сил. Великий тлумачний словник сучасної мови
несила — НЕСИ́ЛА, и, ж. 1. Фізичне знесилля; слабість. Руки їй з несили упали на коліна (М. Старицький); * Образно. Вороги ходять похмурі і люті, як вовки, мов вчувають свою несилу (К. Гордієнко). 2. у знач. присудк. сл., розм. Словник української мови у 20 томах
несила — НЕСИ́ЛА, и, ж. 1. Фізичне знесилля; слабість. Руки їй з несили упали на коліна (Стар., Облога.., 1961, 15); *Образно. Вороги ходять похмурі і люті, як вовки, мов вчувають свою несилу (Горд., Заробітчани, 1949, 89). 2. у знач. присудк. сл., розм. Словник української мови в 11 томах
несила — Несила, -ли ж. Безсиліе, немочь. hесила мені це зробити. Я не въ силахъ это сдѣлать. Така її досада гризе, що вони вкупці, а розлучити несила. МВ. (О. 1862. III. 46). Словник української мови Грінченка