нестерпучий

НЕСТЕ́РПНИЙ (надзвичайний за силою, ступенем свого вияву до такої міри, що його неможливо або дуже важко витримати), НЕСТЕРПИ́МИЙ рідше, НЕСТЕРПУ́ЧИЙ рідше, НЕЗНО́СНИЙ розм., НЕМОЖЛИ́ВИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ) підсил., НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ підсил. розм. Нехльода скаржився на нестерпні умови роботи, на велику завантаженість (А. Шиян); Нестерпна спека; А що це за хрест, нестерпимий тягар на душі у народу — минуле твоє! (В. Еллан); Спустилась ніч густа й пахуча. Не спить Наталя. Самота Така сьогодні нестерпуча! (М. Рильський); — Нашій вельможній шляхті завдано нечуваної ганьби, то більш незносної, що вона не від шляхетної руки (З. Тулуб); — Коли я чую його неможливий жаргон, — сердито сказала Аліна, — я готова тікати безвісти! (Ю. Яновський); Почувся сигнал — їх наздоганяла автомашина. Шоферові, певно, набридло вести її з убивчою повільністю слідом за пішоходами (С. Журахович); З сіней вона почула бадьорий перестук ложок об миску, немилосердне сьорбання й посміхнулася (М. Стельмах).

НЕСТЕ́РПНИЙ (про людину, характер, учинки якої не терплять, не переносять інші), НЕСТЕРПИ́МИЙ рідше, НЕСТЕРПУ́ЧИЙ рідше, НЕМОЖЛИ́ВИЙ розм. — Я дивлюся на це не так песимістично. Адже ці "трудні", прикрі, нестерпні, вони (діти) все ж тільки винятки серед легіонів наших славних школярчат (О. Гончар); Інколи ж його просто ґедз нападав, і тоді він ставав нестерпучим (М. Коцюбинський); — Ну, от — тепер сльози! — А чого — хто його зна! — Того, що ти сьогодні неможливий! — відповіла плачучи молодиця (Б. Грінченко).