нестримний

НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про почуття, стан і т. ін. — який не можна подолати, утамувати), НЕПЕРЕБО́РНИЙ, НЕПОБО́РНИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ. Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати (Ю. Яновський); — Чай... — замислено повторив Каргат. — Гм... Склянка гарячого чаю. Це ж непереборна спокуса! (Ю. Шовкопляс); Те, що мовив цей бувалий дід, наче чимось важким і непоборним осіло на всіх (Я. Баш); У вікно я міг спостерігати, як дриґали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом помчати до найближчої трамвайної зупинки (І. Кулик); Марко слухняно сів, пройнятий незборимим жахом (Н. Рибак). — Пор. 1. непогамо́вний, 1. нестри́мний.

НЕПОГАМО́ВНИЙ (про відчуття, почуття, переживання тощо — який важко або неможливо заспокоїти, задовольнити, вгамувати), НЕВТОЛЕ́ННИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, НЕВТОЛИ́МИЙ. В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Стояв старий біля мартена, Немов на вахті при вогні, І сила праці невтоленна Кипіла в серці, в глибині (Я. Шпорта); Все це міг тоді втямити Данило, коли спить цей повільний в рухах, сповнений невситним трудолюбством колгоспник (О. Копиленко); На його змарнілім лиці знати було ненаситну цікавість (О. Маковей); Безкрайнє море світла затопило все й розпалило в душі і мрії, й тугу, й невтишимі чуття незримі... (Уляна Кравченко); У вікна всі дивились ми з вагона, І з невтолимим болем уявляли Сліди війни, потворні, мов кошмар (М. Рильський). — Пор. неосла́бний, 2. неперемо́жний, 1. нестри́мний.

НЕСТРИ́МАНИЙ (який не вміє володіти собою, не має достатнього самовладання), НЕВИ́ТРИМАНИЙ, НЕСТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕЗДЕ́РЖЛИВИЙ розм. (який не може або не вміє стримати себе від чого-небудь). Тіна, неслухняна, галаслива, нестримана, щодня губить стрічки із своїх кучерявих косичок (О. Іваненко); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Ю. Смолич); Цей нездержний чоловік схоплювався з місця, в забутті ляскав по плечі того, хто сидів у кріслах перед ним (О. Ільченко). — Пор. 4. бурхли́вий, 1. запальни́й.

НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо — нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕРЖИ́МИЙ розм. рідше, ДИ́КИЙ підсил. розм.; НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ рідко), НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся (Порфир), розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх — це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). — Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.