неуважливий

БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн., БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко; АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який втратив цікавість до кого-, чого-небудь); БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (не схильний до почуттів, пристрастей); НЕУВА́ЖНИЙ, НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше (який не виявляє уваги в ставленні до кого-, чого-небудь); ГЛУХИЙ підсил., СЛІПИ́Й підсил. (перев. до чого — який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавленості в чомусь). Псаломщик, глянувши на ридаючого рекрута, одвернувся, лишаючись байдужим до всього, що тут відбувалося (А. Шиян); В останні часи вона почувала себе такою втомленою, такою апатичною, байдужною до всього (М. Коцюбинський); (Бобочка:) Я вам родич і на правах родича не можу залишатися індиферентним (В. Собко); Ватя.. була непроворна, спокійна, нешвидка і ніби апатична до всього (І. Нечуй-Левицький); Батько вернув із криміналу зломаний, знеохочений (І. Франко); Тихонов гостро бачить і чудесно описує світ. Але він — далеко не безпристрасний спостерігач (М. Рильський); Коли Марійка приходила без запрошення, Ніна була неуважна і явно не раділа їй (О. Донченко); Неспокій знову вселився у Чорногорця. Він ходив неуважливий, все на самоті (І. Сенченко); Вчений будь-якого фаху чи практик із практиків у сільському господарстві чи в промисловості, глухий до пісні, сліпий до картин і статуй, байдужий до цвітіння і розкоші живої природи — не може назватись повноцінною людиною (М. Рильський). — Пор. нечу́лий.

БАЙДУ́ЖИЙ (який виражає байдужість), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко, ВІДЧУ́ЖЕНИЙ підсил.; ДАЛЕ́КИЙ (про погляд, очі); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який став байдужим); АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий) БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (який не виражає почуттів, пристрастей); ПРОХОЛО́ДНИЙ розм. (про ставлення до кого-, чого-небудь); НЕУВА́ЖНИЙ, НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше (про ставлення, погляд і т. ін.). Вигляд у нього був такий байдужий, що скажи йому зараз, що треба їхати на край світу, та й то не здивується (Григорій Тютюнник); Мадам Шмідтова глянула байдужними очима на групу (І. Нечуй-Левицький); Обличчя його прийняло відчужений, розчарований вираз (Леся Українка); Очі його були сумні й далекі (Ю. Яновський); З утомленого, знеохоченого вигляду приятеля пізнав боярин Микола, що після оп'яніння старшого, зрілого мужа молодою шляхтянкою прийшло уже протверезіння (Ю. Опільський); — Ви до мене? — спитав господар безпристрасним голосом (М. Чабанівський); На противагу "прохолодному"ставленню до нас (кіногрупи) місцевого ліспромгоспу, саперна військова частина виявила нам величезну увагу і дружбу (О. Довженко); Вигляд у нього був стомлений, погляд ніби неуважний (М. Трублаїні). — Пор. 2. холо́дний.

НЕУВА́ЖНИЙ (який не відзначається уважністю, не вміє зосереджуватися на чому-небудь), НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше, РОЗЗЯ́ВКУВА́ТИЙ розм. На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (І. Багмут); Розрізала (Ганна) собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, "ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!" (В. Козаченко).

НЕУВА́ЖНИЙ (про погляд, очі — який виражає неуважність або свідчить про неуважність), НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше; НЕВИДЮ́ЩИЙ (який нічого не помічає через неуважність, замисленість і т. ін.). Вигляд у нього був стомлений, погляд ніби неуважний (М. Трублаїні); Він дивився замислено невидющим поглядом за Дніпро (Л. Смілянський).