нора

ДЖЕРЕЛО́ (потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі), КЛЮЧ рідше, КРИНИ́ЧКА, КРИНИ́ЦЯ рідше, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал., КРИНИЧОВИ́НА діал., ЧУР діал., ЧУ́РКАЛО діал., НОРА́ діал., ЖИВЕ́ЦЬ діал. З-під коріння липи било джерело погожої води (І. Франко); Ключ прозоро б'є з-під косогору, І рине, і дробиться по піску (М. Рильський); Під скелею блищала у кам'яному жолобку криничка (І. Нечуй-Левицький); Між коренем пробилася Глибока криниця; Дзюрчить з неї.. Холодна водиця (Я. Щоголів); Липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими над холодною криничовиною (Марко Вовчок); Коло неї чур Студеної води, як срібнесенький шнур (Ю. Федькович); Олекса пішов шукати чуркала, щоб обмити (рану) (Г. Хоткевич); В норах вода чистесенька, В цю я ся дивила (Ю. Федькович).

ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. (тісне, темне); АПАРТАМЕ́НТИ (надто просторе). Світле, чисте, життєрадісне житло прикрашує й облагороджує наш побут (Я. Качура); Навіщо у старій та вогкій хаті жити, коли є нова, суха, простора та ясна оселя? (Л. Яновська); Набрали хлопців до бригади, дали їм сяке-таке помешкання (О. Лупій); Радісні вигуки наповнили дім (Ю. Смолич); Подано автомобілі — розвезти акторів по домівках (Ю. Яновський); Покинула знову хату, Синову господу (Т. Шевченко); — Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги! (І. Нечуй-Левицький); Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (І. Франко); Хата здалася Христі великим льохом, а не людським житвом (Панас Мирний); — Де ті людські селитьби, де той народ, що.. оселяв колись родючу землю (М. Коцюбинський); Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. — От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (З. Тулуб); Озлився (дід Маківка) на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив (М. Чабанівський); Тут було побудовано дачі обласного керівництва.. розкіш апартаментів доморощеного панства по-особливому сприймається на тлі убозтва державної наукової установи (з журналу). — Пор. 1. барлі́г, халу́па.

ПРИМІ́ЩЕННЯ (будівля, квартира чи кімната, в якій поміщається хтось, щось, яка використовується для чогось), ПОМІ́ЩЕННЯ заст.; НОРА́ розм., КУРНИ́К розм. (маленьке, незручне). Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку, що ділився на два приміщення (О. Досвітній); В норах крамниць лихварі та міняйли Лічили прибутки з чужого добра (В. Мисик); Не видно було, щоб жандарми там так уже й знущалися в поліцейському курнику з діда (П. Козланюк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нора — Нора́: — джерело [1;2;22;52;V,X,XIII] — тут: джерело [54] Словник з творів Івана Франка
  2. нора — нора́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири нори́ Орфографічний словник української мови
  3. нора — (маленька) нірка; П. <�погане> житло. Словник синонімів Караванського
  4. нора — -и, ж. 1》 Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. 2》 перен., розм. Темне, тісне приміщення. || зневажл. Взагалі житло. 3》 діал. Джерело. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нора — НОРА́, и́, ж. 1. Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. Лякає миша кицьку, та сама з нори не вилазить (прислів'я); Там, де колись .. вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Панас Мирний); Три дні тому .. Словник української мови у 20 томах
  6. нора — И, ж. 1. Житло. Сьогодні ви всі вільні. Можете розповзатися по норах (Ю. Винничук). 2. Ліжко. Нору прибери. Словник сучасного українського сленгу
  7. нора — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. нора — перерива́ти / перери́ти ми́шачі но́ри. Дуже ретельно переглядати все, заглядати в найпотаємніші закутки в пошуках кого-, чого-небудь. — Вони (чоловіки) й вас уб’ють. Давайте краще обидві сховаємось.— Що ти кажеш таке?... Фразеологічний словник української мови
  9. нора — Нора́, -ри́, -рі́; но́ри, нір і нор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. нора — НОРА́, и́, ж. 1. Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. Лякає миша кицьку, та сама з нори не вилазить (Укр.. присл.., 1955, 215); Там, де колись.. вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Мирний, І, 1949, 179); Три дні тому.. Словник української мови в 11 томах
  11. нора — Нора, -ри ж. 1) Нора. 2) Жив. Hypudaens glareolus. Шух. І. 22. см. нориця 2. ум. нірка. ув. нороха. Мнж. 69. Словник української мови Грінченка