нудьгар
ЗАНУ́ДА розм. (про нудну, набридливу людину), НУДЬГА́ розм., НУДЬГА́Р розм., НУДЯ́Р рідко. — Ти встанеш сьогодні чи ні? — розгнівався Сергій і затормошив Дениса за плече. — Яка це зануда штовхається? — засопів у темряві парубійко, підводячи голову (Григорій Тютюнник); — Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль. Він же своїм словом до серця і печінок добереться, а насмішкою не пожаліє ні батька, ні матері, ні старого, ні малого (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нудьгар — Ну́дяр, ну́дьгар: — нудна людина [51] Словник з творів Івана Франка
- нудьгар — нудьга́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- нудьгар — -я, ч., розм. Нудна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нудьгар — НУДЬГА́Р, я́, ч., розм. Нудна людина. Одне лихо – на милицях стрибає Сашко .. Інший в такому стані зіскнів би, став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- нудьгар — НУДЬГА́Р, я́, ч., розм. Нудна людина. Одне лихо — на милицях стрибає Сашко.. Інший в такому стані зіскнів би, став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (Гончар, Тронка, 1963, 41). Словник української мови в 11 томах