нуждувати

БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах., КАПАРУВА́ТИ зах. Хазяїн, де жили вони, розписував на базарі: не живуть вони — бідують, у хаті — нужда та злидні невилазні (Панас Мирний); (Надія:) Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (З. Мороз); — Бач, доню, — було мати каже, — яка наша доля! Цілий вік б'ємось, працюємо, та не свої, чужі скрині сповнюємо (Ганна Барвінок); Пани перетворили Україну на місце гульбища. А бідні люди старцюють — і нема цьому кінця (П. Тичина); — Я не можу допустити, щоб моя дочка нуждалася... (Ф. Бурлака); Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! (Д. Павличко); Та й батько його (Івана) не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері (А. Крушельницький); Решта бойків, що розсіялися своїми бідними селами по горах, капарила свій темний вік.. так на галицькому, як і на угорському боці (М. Ірчан). — Пор. 1. животі́ти, 1. перебива́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нуждувати — нуждува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. нуждувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Терпіти нужду; бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нуждувати — НУЖДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Терпіти нужду; бідувати. Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! Поля і в нас не було – лиш город (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах
  4. нуждувати — НУЖДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Терпіти нужду; бідувати. Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! Поля і в нас не було — лиш город (Павл., Бистрина, 1959, 108). Словник української мови в 11 томах