1. Словник синонімів української мови

обава

СТРАХ (стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, страшного), О́СТРАХ, МО́ТОРОШНІСТЬ, БОЯ́ЗНЬ, БО́ЯЗКІСТЬ, ПОБО́ЮВАННЯ, ЖАХ підсил., ПО́СТРАХ розм., ОСТРА́ШКА розм., НАСТРА́ШКА розм., ОБА́ВА діал. На прославленого Іскру, що наганяв страх на німців цілої округи, ішли глянути з далеких сіл і хуторів (Григорій Тютюнник); Нас раптом проймає страх — людина тоне (Ю. Яновський); "Ну, такий (пес) як скочить на груди — одразу звалить, не вивернешся", — з острахом подумав Семен (Є. Гуцало); На вулиці було до моторошності порожньо, Немовби містечко вимерло до ноги (П. Панч); Це був незбитий, безсумнівний факт, що та сама мізерна, маленька особа без сліду боязні сиділа на барикаді під градом куль (І. Франко); В голосі її чувся такий жах, наче в горнятку щонайменше варилось людське м'ясо (М. Коцюбинський); Лесько ще два роки сіяв пострах серед панів і орендарів (В. Гжицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обава — Оба́ва: — боязнь [X] — побоювання [43;44-1] — побоювання, острах [1;2;52] — побоювання, тривога [III] — уповільнення, повільність [33] Словник з творів Івана Франка
  2. Обава — Оба́ва іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. обава — Оба́ва. Осторога, занепокоєння, передбачення небезпеки. Виділи повітові приступили до сповненя свого обов’язку з приналежним зрозумінєм досяглости того закона і з увзглядненєм натури жителів краю, приймаючи кожду новість з якимось недовір'єм і обавою (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. обава — -и, ж. 1》 діал. Затримка, уповільнення. 2》 зах. Побоювання, острах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обава — ОБА́ВА¹, и, ж., зах. Побоювання, острах. Мар'янка спершу потупила очі із .. обави, щоб Олексій не зап'явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (П. Словник української мови у 20 томах
  6. обава — Оба́ва, -ва, -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обава — ОБА́ВА, и, ж., діал. Побоювання, острах. Мар’янка спершу потупила очі із.. обави, щоб Олексій не зап’явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. обава — Обава, -ви ж. Замедленіе, медленность. Словник української мови Грінченка