обвиснути

ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути. Де-не-де на кілках понад берегом висять неводи (М. Коцюбинський); На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (В. Кучер); На середньому вагоні провисало червоне полотнище з білими літерами (П. Панч); Важка сльоза заграла у її чорному оці,.. і повисла на вії (Панас Мирний); Буксирний канат обвис, плиснув у воду, але баржа ще деякий час важко рухалась по річковій течії (О. Донченко).

ОБВИСА́ТИ (відтягуючись, втрачаючи пружність, відвисати — про частини тіла, шкіру, взагалі про тіло), ЗВИСА́ТИ, ОПУСКА́ТИСЯ, ОСІДА́ТИ. — Док.: обви́снути, зви́снути, опусти́тися, осі́сти, осу́нутися. Обличчя його було жовте й виснажене, під очима обвисали набряклі мішки (В. Кучер); Шкіра на його брезклому обличчі обвисла (Є. Гуцало); На комір сірого кітеля звисає підборіддя (А. Хижняк); Коло мене стояв якийсь чорний панок.., ще недавно, видимо, гладкий. Жовті мішки під очима і на щоках звисали (М. Коцюбинський); Як поблід і схуд хлопець, та й круті плечі його наче осіли (М. Стельмах); Колись широкі плечі тепер якось повисли й осунулися (Д. Мордовець).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

обвиснути

Значення в інших словниках