1. Словник синонімів української мови

обгороджувати

ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал.; ОБПЛІТА́ТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ рідше (робити огорожу з чого-небудь виткого — лози, дроту і т. ін.). — Док.: обгороди́ти (огороди́ти), опарка́нити, обнести́, обвести́, оточи́ти, обста́вити, обки́дати, обки́нути, згороди́ти рідше обцаркува́ти, обда́ти, обплести́, обплу́тати, обснува́ти. Навесні задумав (Андрій) обгородити садибу високим плотом (Р. Іваничук); За дощаним парканом, який огороджував подвір'я клубу, починався парк (Л. Дмитерко); Його (став) тепер валом обнесли, од села одгородили — водопою нема (Панас Мирний); Цвинтар обвів мурованою стіною (Г. Квітка-Основ'яненко); Місто високе своє оточила (Семіраміда) у мури із цегли (М. Зеров); Виконували (вони) різні роботи: рили окопчики, обставляли тинами, плетеними із лози, чистили на полковій кухні картоплю (Григорій Тютюнник); Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (О. Гончар); Не одна баба город згородила (М. Номис); Ми оси!.. Хто рідний наш рай Твердою стіною, Неначе Китай, Бажає обдати,.. Най геть біжить (І. Франко); Полагодив (Чіпка) хату, — давай.. новою лісою (садибу) обплітати (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгороджувати — обгоро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обгороджувати — Огороджувати, (валом — ще) обносити, обводити, ОТОЧУВАТИ, (муром) обмуровувати. Словник синонімів Караванського
  3. обгороджувати — -ую, -уєш, недок., обгородити, -роджу, -родиш, док., перех. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. || Зводячи перепони, перешкоди, відділяти, ізолювати від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обгороджувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що чим. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. У гості ж друзів – просимо і ждем: Свій дім не обгороджуєм тинами (М. Словник української мови у 20 томах
  5. обгороджувати — Обгоро́джувати, -джую, -джуєш; обгороди́ти, -роджу́, -ро́диш, -ро́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обгороджувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. У гості ж друзів — просимо і ждем: Свій дім не обгороджуєм тинами (Гірник, Друзі.. Словник української мови в 11 томах
  7. обгороджувати — Обгоро́джувати, -джую, -єш сов. в. обгороди́ти, -джу́, -диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Єв. Мр. XII. 1. Двір дошками обгорожений. Рудч. Ск. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила. Лукаш. 97. Словник української мови Грінченка