обгороджувати

Значення в інших словниках

1. обгороджувати — обгоро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. обгороджувати — -ую, -уєш, недок., обгородити, -роджу, -родиш, док., перех. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. || Зводячи перепони, перешкоди, відділяти, ізолювати від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обгороджувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що чим. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. У гості ж друзів – просимо і ждем: Свій дім не обгороджуєм тинами (М. Словник української мови у 20 томах
4. обгороджувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
5. обгороджувати — Обгоро́джувати, -джую, -джуєш; обгороди́ти, -роджу́, -ро́диш, -ро́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обгороджувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. У гості ж друзів — просимо і ждем: Свій дім не обгороджуєм тинами (Гірник, Друзі.. Словник української мови в 11 томах
7. обгороджувати — Обгоро́джувати, -джую, -єш сов. в. обгороди́ти, -джу́, -диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Єв. Мр. XII. 1. Двір дошками обгорожений. Рудч. Ск. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила. Лукаш. 97. Словник української мови Грінченка