обезуміти

ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал., ПОМІША́ТИСЯ рідко, СКАЗИ́ТИСЯ рідко, ПОМУТИ́ТИСЯ рідко, ТРО́НУТИСЯ рідко, ОБЕЗУ́МІТИ рідко. Молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та з горя, бо перепечалилась (І. Нечуй-Левицький); Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко); (Князь:) Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (І. Франко); (Устин:) Як прийшла звістка, що помер Лавро, то й зовсім стерялася (дівчина) (Ю. Яновський); (Ключар:) Чи ви тут попилися? Що за галас? Ви навідились? Годі! (Леся Українка); — Степане! Чи ти звар'ятів? — кинулась Соломія. — Он роботи скільки, а ти варнякаєш (В. Кучер); Мачуха таки зовсім звар'ювала всім на радість, її відвезено до божевільні (Ю. Яновський); Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І. Котляревський); (Старшина:) Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (І. Карпенко-Карий); Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася, бува (Панас Мирний); — Альошка тронувся. Побив вікна.. Одвезли в лікарню (І. Микитенко). — Пор. божево́літи, здурі́ти.