обертатися

БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм. (про тривале перебування). — Док.: пробу́ти. — Як вона й дійде до тої Щербанівки. Ніде ж не була ще в далекій дорозі... (А. Головко); Уже його (мого друга) улюбленці давно Перебувають у космічних мандрах (В. Бичко); Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Л. Боровиковський); Лікарі про мене дбають. Часом в день буває у мене 5 лікарів (М. Коцюбинський); Жайсак весь ранок пробув при отарі (З. Тулуб); Одна половина (будиночка) тепер стояла порожня; тілько раз або два рази до року в ній пробував хто-небудь (І. Франко); У Андріяна тепер і пропадав цілими днями Кирило (А. Хижняк). — Пор. 1. оберта́тися.

ВІДВЕРТА́ТИСЯ (повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік, робити поворот спиною до інших), ОБЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: відверну́тися, оберну́тися, поверну́тися. Відвернулась дівчинонька Та й не поглядає (С. Руданський); Біжить (Любов) на веранду, спиняється, обертається і посилає Орестові скілька поцілунків рукою (Леся Українка); Тимко нехотя повернувся спиною до бійця (Григорій Тютюнник).

ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док.: зверну́тися, обізва́тися (озва́тися), окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися (вда́ритися), оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); — Нічим не проймеш! — апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).

КРУТИ́ТИСЯ (робити обертові, колові рухи), ОБЕРТА́ТИСЯ, ВЕРТІ́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм.; ПОКРУ́ЧУВАТИСЯ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИСЯ (якийсь час). — Док.: крутну́тися, оберну́тися, поверну́тися, покрути́тися, прокрути́тися. Навіть у розімлілу спасівку в нього крутилися крила вітряків, викликаючи подив у селян (М. Стельмах); Хай собі кружляє, обертається, Хоч круг лампочки, земля стара (М. Рильський); Наверх комина вертиться по вітру залізний півень (П. Куліш); На столі стояв величезний, незвичайний глобус, який сам весь час повертався (О. Іваненко).

ОБЕРТА́ТИСЯ (постійно або певний час перебувати в якому-небудь середовищі, товаристві), БУВА́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ розм., ПОВЕРТА́ТИСЯ розм.; ОГИНА́ТИСЯ розм., ОТИРА́ТИСЯ розм., ОШИВА́ТИСЯ розм. (звичайно без необхідності в цьому). Спостережливість натури навчила його відчувати запити кола, в якому він обертався (Ю. Смолич); (Данченко:).. Пішла б за його (Марися), довелося б їй бувати й поміж панами, а в неї звичай мужицький (Б. Грінченко); В світському губернському колі, в грайливому товаристві красунь-левиць (Пашкевич) в'юном крутився (О. Ковінька); — Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник); Вона сама собі, одним одна душею, буде повертатися у такому великому городі меж панами (Г. Квітка-Основ'яненко); — Подумати, яка наглість... Дворянин, нащадок старовинного роду по тилах огинається (О. Гончар); (Стась:) Кажу — він тут десь отирається (С. Васильченко). — Пор. 3. бу́ти.

ПЕРЕВЕРТА́ТИСЯ (з боку на бік, протилежним боком догори), ПОВЕРТА́ТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ, ВИВЕРТА́ТИСЯ, ПЕРЕКИДАТИСЯ, ЗВЕРТА́ТИСЯ діал. (перев. падаючи). — Док.: переверну́тися, поверну́тися, оберну́тися, ви́вернутися, переки́нутися, зверну́тися. Вутятко перекидалося на спинку й швидко-швидко перебирало лапками, не можучи перевернутися назад (Г. Хоткевич); Сонце б'є в очі. Ми спочатку терпимо, кліпаємо очима, а далі повертаємось до сонця спинами (Ю. Яновський); Сон опустив його зовсім. Обертався з одного боку на другий (Лесь Мартович); З глибин і ям вивертаються брудно-білими черевами вгору контужені на смерть соми, коропи, щуки (О. Довженко); Михайло воли поганяв, а Іван і батько віз придержували, щоби не звернувся (І. Франко).

ПЕРЕТВО́РЮВАТИСЯ в кого-що, на кого-що (набирати нового вигляду, іншого характеру тощо), ОБЕРТА́ТИСЯ в кого-що, на кого-що, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИСЯ в кого-що, на кого-що, РОБИ́ТИСЯ ким, чим, ПОВЕРТА́ТИСЯ в кого-що, ПЕРЕКИДА́ТИСЯ в кого-що, на кого-що, розм., ПЕРЕРОБЛЯ́ТИСЯ (ПЕРЕРО́БЛЮВАТИСЯ) на кого-що, в кого-що, рідше, ЗМІ́НЮВАТИСЯ (ЗМІНЯ́ТИСЯ) в кого-що, на кого-що, розм., ПЕРЕМІНЯ́ТИСЯ (ПЕРЕМІ́НЮВАТИСЯ) в кого-що, на кого-що, розм.; ПЕРЕХО́ДИТИ в що, на що, ПЕРЕРОСТА́ТИ в що, рідше на що (поступово); ТРАНСФОРМУВА́ТИСЯ в що (змінюючи свій вигляд, форму, властивості тощо). — Док.: перетвори́тися, оберну́тися, перероди́тися, зроби́тися, поверну́тися, переки́нутися, перероби́тися, зміни́тися, переміни́тися, перейти́, перерости́, трансформува́тися. Яскравий сонячний день перетворюється швидко на сутінки (Ю. Яновський); Сніг під щедрим і по-весняному теплим промінням сонця на очах обертався в чисті, як сльозинки, струмки (Я. Гримайло); Вчорашні вороги робилися спільниками (М. Стельмах); Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, що усе те щастя у велике лихо повернулось (Марко Вовчок); Обурення з того й з другого боків доходить до погроз і от-от перекинеться в бійку (Я. Мамонтов); В його була в голові думка, що усі українці повинні переробитись по його вподобі та поставати католиками (І. Нечуй-Левицький); А далі слово.. змінилося у спів, і вся громада до дзвінкої промови прилучилась (Леся Українка); Дальші слова губилися десь у горлі й перемінялися в глухий жаль (О. Кобилянська); Вітер щохвилини міцнішав, переходив в ураган (З. Тулуб); Приязнь переростала в хорошу міцну дружбу (О. Донченко); Любов Шевченка до людей завжди трансформується в дію (з газети).

ПЕРЕТВО́РЮВАТИСЯ в кого-що, на кого-що (чарами, зіллям і т. ін. приймати чийсь образ, набувати іншого вигляду), ОБЕРТА́ТИСЯ в кого-що, на кого-що, ким, чим, ПЕРЕВТІ́ЛЮВАТИСЯ (ПЕРЕВТІЛЯ́ТИСЯ) в кого-що, ПЕРЕВЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИСЯ в кого-що, на кого-що і без додатка, ПЕРЕРОБЛЯ́ТИСЯ (ПЕРЕРО́БЛЮВАТИСЯ) в кого-що, на кого-що, ким, чим, ПЕРЕКИДАТИСЯ в кого-що, на кого-що, ким, чим, розм. — Док.: перетвори́тися, оберну́тися, перевті́литися, переверну́тися, поверну́тися, перероди́тися, перероби́тися, переки́нутися. Данилко.. годував мишей свяченими крихтами і придивлявся, як саме миші перетворюються через цей гріх на летючих кажанів (Ю. Яновський); Дід Наум.. розказував билиці і небилиці. Було тут — що й казати! — про відьом, що в кішку обертаються (М. Рильський); Тільки з живодайних молочних джерел виплив.. староєгипетський міф, як одна богиня перевтілилася у корову (І. Волошин); Явдоха мерщій у жлукто і полізла, а як вилізла, так стала дівкою.., переродилась наша відьма (Г. Квітка-Основ'яненко); Краще стань лозою ти І на березі рости.. Я ж в комиш перероблюся І до берега схилюся (О. Олесь); Він умів в усяку твар перекидатися. Дивитеся на нього, так він чоловік, як і другий, аж нараз гоп і стане вам або свинею, або псом, або зайцем, або чим (Лесь Мартович).

ПОВЕРТА́ТИ (змінювати напрямок свого руху, робити поворот), ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ, БРА́ТИ розм., ЗАБИРА́ТИ розм., СКРУ́ЧУВАТИ розм., ВОРОЧА́ТИ діал.; ПІДВЕРТА́ТИ, ЗАВЕРТА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИ розм. (підходячи, під'їжджаючи до когось, чогось); ПОВЕРТА́ТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ (в інший, протилежний бік). — Док.: поверну́ти, зверну́ти, верну́ти, узя́ти (взя́ти), скрути́ти, підверну́ти, заверну́ти, приверну́ти, поверну́тися, оберну́тися. Я повертаю в зелений ряд огородини та птиці (І. Нечуй-Левицький); Саме тут Данилові було звертати до вітряка (А. Головко); — Та куди ти, чортяка б тебе взяла, вернеш? — розлючено гримнув дядько і щосили смикнув віжками (О. Досвітній); — Як увійдеш, бери направо, третя кімната (А. Хижняк); Катер у супроводі міноносця, не доходячи молу, почав забирати ліворуч (П. Панч); Стефа бере Дарку під руку і вони скручують зразу праворуч до парку (Ірина Вільде); (Химка:) Коли так, то я й піду від вас.. (Іван:) Ні, ні... стій... не ходи. Ворочай назад! (Панас Мирний); Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Я. Баш); Було, кажуть, на цьому місці велике село, що робило списи запорожцям. І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами (О. Гончар); Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь (В. Самійленко); Він повернувся, він мусив повернутися в протилежний бік і тихо посунув геть (В. Підмогильний); (Прісцілла:) Я піду! (Іде, але обертається, припиняючись на ході) (Леся Українка).

ПОВЕРТА́ТИСЯ (роблячи поворот, змінювати свою позу, ставати обличчям або спиною до когось, чогось), ОБЕРТА́ТИСЯ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, НАВЕРТА́ТИСЯ розм., ЗВЕРТА́ТИСЯ заст. — Док.: поверну́тися, оберну́тися, розверну́тися, наверну́тися, зверну́тися. Чую, що я ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю собі слово, що між нами тепер кінець (М. Коцюбинський); Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він не обертається (І. Нечуй-Левицький); Не глянувши на подругу, Марійка круто розвернулась і швидко подалась до лісу (О. Донченко); Нелегко було (хлопцям) крутити лебідку. Та застопорений на мілині катер ворухнувся, як хворий, навертався задертою половиною до острова (І. Ле); Куди звернувся я? Дощі! Дощі і мряка! Куди дивлюся я? (М. Хвильовий).

I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док.: повести́ся, повести́ себе́, вчини́ти (учини́ти), захова́тися, обійти́ся, оберну́тися. З цих прикладів часом можна чудово навчитися, як не треба поводитися з людьми чи як поводити себе на всякій роботі (І. Ле); Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Я держусь у цій справі нейтрально, бо інакше не вмію (Леся Українка); Він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив як легкодух (П. Загребельний); — Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітливо з тобою обходяться (Панас Мирний); З порівняннями, на мою думку, треба обережніш обертатися. Я думаю, що вони часто шкодять ліризмові твору (В. Самійленко).