обзирати

ОГЛЯДА́ТИ (ОБГЛЯДА́ТИ) (робити огляд чого-небудь, знайомитися з чимось), РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, ДИВИ́ТИСЯ, ОЗИРА́ТИ (ОБЗИРАТИ рідше). — Док.: огля́нути (обгля́нути), погля́нути, огле́діти (обгле́діти), оглядіти (обглядіти рідше), розгля́нути, обдиви́тися, подиви́тися, озирну́ти (обзирну́ти). Другого дня вранці Клин Хаврусь устав і пішов оглядать свою оселю (І. Нечуй-Левицький); Пан піде завод обглядати, щоб усяк був при свойому місці (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік розглядав хату (А. Шиян); Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятися місто (В. Самійленко); Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись (Т. Шевченко); Сьогодні по обіді погуляю трохи, подивлюсь Колізей і старовину (М. Коцюбинський); Вражений пишнотою, Теодосій озирав собор і нишком прицмокував (А. Хижняк). — Пор. 1. огля́нути.

ОГЛЯ́НУТИ (ОБГЛЯ́НУТИ) (подивитися на кого-, що-небудь, послідовно переводячи погляд з одного на іншого, з однієї частини на іншу), ОБДИВИ́ТИСЯ, ОБГЛЕ́ДІТИ (ОГЛЕ́ДІТИ рідше), ОЗИРНУ́ТИ (ОБЗИРНУ́ТИ рідше), ОКИ́НУТИ, ПРОВЕСТИ́, ПРОБІ́ГТИ, ПРОЙТИ́СЯ, ПОГЛЯ́НУТИ перев. із сл. оком, очима, зором, поглядом, ОГЛЯ́ДІТИ (ОБГЛЯ́ДІТИ) рідше; ОБРЕВІЗУВА́ТИ (надто уважно). — Недок.: огляда́ти (обгляда́ти), обдивля́тися, озира́ти (обзира́ти), окида́ти, прово́дити, пробіга́ти, прохо́дитися, прохо́джуватися, проходжа́тися розм. Орлюк оглянув своїх гостей (О. Довженко); Замовк він, а очима пильно обглянув дівча з ніг до голови (А. Головко); — Хіба ти голодна чи холодна? Он як тебе наряджено. — Вона пильно обдивилася свій одяг (Панас Мирний); Микола Чубак озирнув похмурий натовп мужиків (Г. Епік); Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (О. Гончар); Єремія оглядів її (Тодозю) гострим оком в одну мить (І. Нечуй-Левицький); Зустрівши на платформі матроса.., Большаков обревізував його з напису на кашкеті до калош на босих ногах (Ю. Яновський). — Пор. 1. огляда́ти.