облаз

У́РВИЩЕ (прямовисний, стрімкий схил чого-небудь), ПРІ́РВА, КРУ́ЧА, КРУТИЗНА́, КРУТО́ВИНА, СТРОМОВИ́НА, КРУТОСХИ́Л, КРУТОЯ́Р рідше, ОБРИ́В, БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т), ОБВА́Л рідше, У́РВИСЬКО розм., О́БЛАЗ діал., ОБІ́РВИЩЕ діал.; КРУТОБЕРЕ́ЖЖЯ (такий береговий схил). Правий берег був високий, з кам'яними урвищами (О. Донченко); Недалеко над високим обривним глинищем біля самої прірви стоїть худенька, аж світиться, дівчинка (Є. Кротевич); — Одчепіться од моєї душі, бо, їй-богу, візьму та й плигну з оцієї кручі в море, — крикнула завзято Марія Кирилівна (І. Нечуй-Левицький); Юрій рішучий і симпатичний хлопець. Веде нас у гори просто по крутизні! (Т. Масенко); Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (М. Трублаїні); Акація.. набула важливого стратегічного значення у боротьбі з ерозією ґрунтів, у закріпленні ярів і крутосхилів (з журналу); Дачна місцевість. Золотий крутояр над зеленим від ряски ставком (І. Муратов); Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак (Т. Шевченко); — І понесло мене.. аж геть поза.. якісь кручі, та яруги, та бескеди... (Марко Вовчок); Тихозоров знайшов похиле узгір'я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (О. Донченко); Діти пили воду із джерела, що било в урвиську з-під корчів (Є. Гуцало); Облаз — гола скеля (І. Франко); Оспіваний у піснях і легендах Дніпро з Тарасовою могилою на крутобережжі (М. Олійник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облаз — обла́з: голая скала [ІФ,1890] Обла́з: — гола скеля [2;I] — круча, урвище, стрімка скеля [XIII] — обрив, круча [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. облаз — о́блаз іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. облаз — -у, ч. Гола стрімка скеля; круча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. облаз — О́БЛАЗ, у, ч., діал. Стрімка скеля; круча. Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Г. Хоткевич); Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Я. Шпорта). Словник української мови у 20 томах
  5. облаз — О́БЛАЗ, у, ч., діал. Гола стрімка скеля; круча. Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Хотк., II, 1966, 104); Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Шпорта, Вибр., 1958, 378). Словник української мови в 11 томах
  6. облаз — Облаз, -зу м. Стремнина, крутизна, обрывистая скала, обрывъ. Угор. Шух. І. 79. Словник української мови Грінченка