облога

ОБЛА́ВА мисл. (полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір), ОБЛО́ГА, ОКЛА́Д. Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (з посібника); Негр покликав із села кількох своїх знайомих на облогу барса (М. Трублаїні); Трофеї мисливців виявилися солідними — чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватися з окладу (з газети).

ОТО́ЧЕННЯ (становище, при якому хто-небудь або військовий підрозділ, армія, територія, місто і т. ін. перебуває в кільці військ ворога); ОБЛО́ГА, БЛОКА́ДА (про місто, територію); КІЛЬЦЕ́, ОБХВА́Т рідше, КЛІ́ЩІ розм., КАЗА́Н розм. Вона, літня вже, немічна жінка, десятки разів переправляла через Дніпро рідних партизанів, рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); В роки блокади годинник став своєрідним символом стійкості ленінградців. Це був єдиний міський годинник, який ішов всі 900 днів облоги (з газети); (Спартак:) Ти затримаєш противника, аж доки Піхота не проб'ється крізь кільце (Л. Дмитерко); Помітивши рух чорноморців, турки почали перекочуватись на фланги, яким загрожував обхват (С. Добровольський); Потрапити в кліщі ворога; — Наші біля Корсуня та й тут поблизу німцям казана влаштували (В. Козаченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

облога — (перебування в оточенні) оточення, (певне місце) блокада, розм. кільце, кліщі. Словник синонімів Полюги
облога — обло́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
облога — ОБЛОГА – ЗАЛОГА Облога. Оточення військами укріпленого пункту; охорона, а також військо, яке здійснює таке оточення, тощо: облога фортеці, облога міста, брати (узяти) в облогу. – В першому-ліпшому місці обложені вийдуть і переб’ють облогу поодинці (І.Ле). Літературне слововживання
облога — (міста) бл|ь|окада, оточення, п. зашморг; (звіра) облава. Словник синонімів Караванського
облога — [облога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
облога — -и, ж. 1》 Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним. || Перебування в обложеному місті, фортеці тощо. Обступати облогою. 2》 Військо, яке здійснює оточення укріпленого пункту. 3》 спец. Оточення звіра під час полювання; облава. Великий тлумачний словник сучасної мови
облога — ОБЛО́ГА, и, ж. 1. Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним. Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу... Словник української мови в 11 томах
облога — ОБЛО́ГА¹, и, ж. 1. Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним. Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу... Словник української мови у 20 томах
облога — Обло́га, -ги, -зі; -ло́ги, -ло́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
облога — Обло́га, -ги ж. 1) Осада. Наливайком козаки з облоги визволились. К. ЦН. 309. 2) Каждое изъ наклонно идущихъ бревенъ, изъ которыхъ сдѣланъ желобъ для спусканія срубленныхъ деревьевъ съ горы. см. ризи. Шух. I. 179. 3) мн. облоги. Оконная рама. Вх. Зн. 42. Словник української мови Грінченка