облога
ОБЛО́ГА¹, и, ж.
1. Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним.
Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу, добуваючи брам і мурів (І. Франко);
Доводилося розпочати справжній бій і облогу (З. Тулуб);
// Перебування в обложеному місті, фортеці тощо.
Три тяжкі неділі Богун з військом У тяжкій облозі бував... (з думи);
[Ізоген:] Хіба під час облоги не буває, що й батько дітям брами не відчинить і їх не пустить в поле до криниці..? (Леся Українка);
* Образно. Земля засипає спокійно та радісно під блакитною облогою високого, ясного неба (Л. Яновська).
2. Військо, яке здійснює оточення укріпленого пункту.
– В першому-ліпшому місці обложені вийдуть і переб'ють облогу поодинці (Іван Ле);
* У порівн. Нам хата все тіснішою здавалась, бо темрява з кутків давно вже вийшла та й обступила нас, немов облога (Леся Українка);
* Образно. * У порівн. Сиві хмари йдуть облогою (Л. Первомайський).
3. спец. Оточення звіра під час полювання; облава.
Негр покликав із села кількох своїх знайомих на облогу барса (М. Трублаїні);
Створили об'єднану бригаду мисливців-вовчатників. Облоги тепер завжди результативні (з газ.).
ОБЛО́ГА², и, ж., заст.
1. Кожна з колод, з яких сладався жолоб для спуску з гори зрублених дерев.
2. тільки мн. Віконна рама.
Значення в інших словниках
- облога — (перебування в оточенні) оточення, (певне місце) блокада, розм. кільце, кліщі. Словник синонімів Полюги
- облога — обло́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- облога — ОБЛОГА – ЗАЛОГА Облога. Оточення військами укріпленого пункту; охорона, а також військо, яке здійснює таке оточення, тощо: облога фортеці, облога міста, брати (узяти) в облогу. – В першому-ліпшому місці обложені вийдуть і переб’ють облогу поодинці (І.Ле). Літературне слововживання
- облога — (міста) бл|ь|окада, оточення, п. зашморг; (звіра) облава. Словник синонімів Караванського
- облога — [облога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
- облога — -и, ж. 1》 Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним. || Перебування в обложеному місті, фортеці тощо. Обступати облогою. 2》 Військо, яке здійснює оточення укріпленого пункту. 3》 спец. Оточення звіра під час полювання; облава. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облога — ОБЛО́ГА, и, ж. 1. Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним. Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу... Словник української мови в 11 томах
- облога — ОБЛА́ВА мисл. (полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір), ОБЛО́ГА, ОКЛА́Д. Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (з посібника)... Словник синонімів української мови
- облога — Обло́га, -ги, -зі; -ло́ги, -ло́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- облога — Обло́га, -ги ж. 1) Осада. Наливайком козаки з облоги визволились. К. ЦН. 309. 2) Каждое изъ наклонно идущихъ бревенъ, изъ которыхъ сдѣланъ желобъ для спусканія срубленныхъ деревьевъ съ горы. см. ризи. Шух. I. 179. 3) мн. облоги. Оконная рама. Вх. Зн. 42. Словник української мови Грінченка