облудник

ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм., АРТИ́СТ розм., КОМЕДІА́НТ (КУМЕДІА́НТ розм.) ірон. (той, хто вміє удавати з себе не того, ким він є насправді); УДАВА́ЛЬНИК (той, хто удає що-небудь); ОШУКА́НЕЦЬ (той, хто обманув або обманює кого-небудь). Писав він (Т. Шевченко) і про царів,.. показував їх у всій їх потворній та огидній наготі — розпусниками, душогубцями та лицемірами (З. Тулуб); Оті всякі пузатенькі демократи — облудники. Дурили й дурять просту, наївну людину (О. Ковінька); — Ти думаєш, я люблю отих крутіїв, боягузів, пристосовників? (Н. Рибак); — Де він пропадав, облуда кручений, не знаю (І. Цюпа); Знайшлися такі пастирі, які вже почали вірою і правдою служити новому богові, перейшли на православ'я, яко непотребні лицедії від однієї ролі до другої (М. Ю. Тарновський); На згадку людям прийшов старий шабай — висватать, підхвалить, підмогоричить, обдурить в торгу — на те здатний. Кривоприсяжник, манисвіт (К. Гордієнко); Яким же треба бути єзуїтом, щоб однією рукою підписувати закони, а другою інструкції, котрі скасовують ті закони? (В. Канівець); (Монтаньяр:) Та годі вже базікання того! .. Які актори всі ви, жірондисти! (Леся Українка); Микола Павлович припав до спинки фотеля і вперше на своєму віку заплакав. — Комедіант! — тупнула з досадою ногою Ганна Михайлівна (Л. Яновська); Даремними були Іванові побоювання про те, що .. різним завам пощастить підмазати ревізію. Не пощастило. Закінчилась ревізія — закінчилось і панування злодюг та ошуканців (Ю. Збанацький). — Пор. 2. святе́нник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облудник — облу́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. облудник — Облуда; див. ще ЛИЦЕМІР, ОШУКАНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. облудник — див. брехливий; звабник; фарисей Словник синонімів Вусика
  4. облудник — -а, ч. Нещира, лицемірна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. облудник — ОБЛУ́ДНИК, а, ч. Нещира, лицемірна людина. Оті всякі пузатенькі демократи — облудники. Дурили й дурять просту, наївну людину (Ковінька, Кутя.., 1960, 94). Словник української мови в 11 томах
  6. облудник — ОБЛУ́ДНИК, а, ч. Нещира, лицемірна людина. З числа добродушних глядачів облудників вирізняє хитрість і святенницьке лицемірство (із журн.); – Ах, ти, облуднику! – шипів голос Сташка, наче гадючий сик. – Вдаєш благородного дурня, який буцімто не знає ні світу, ні двірських каверз (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах
  7. облудник — Облудник, -ка м. Лицемѣръ, притворщикъ. Словник української мови Грінченка