облудний

ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст.; ОБЛУ́ДНИЙ, ОБЛУ́ДЛИВИЙ рідше (який під зовнішньою лагідністю приховує погані наміри). — Колись і мене (піп) назвав антихристом. — Невже антихристом?.. — сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (І. Нечуй-Левицький); Завжди нещирий, Олександр перший, не бажаючи ображати Барклая і Багратіона, обох призначив командуючими арміями (П. Кочура); Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей (І. Франка) могутній дух (М. Рильський); Не злюбила його Докія. Не за ті цукерки, що дітям не дав, а за те, що якийсь він слизький був, дуже низько кланявся усім Чумакам (В. Кучер); — Ти здавна був кепський, не хочу казати — фальшивий пророк (І. Франко); Не клянись, що життя є виною тому, Що ти криводушний, Підступний, Лукавий, .. На світі є чесність І совість є, А ти за вигоди їх вирішив збути... (С. Воскрекасенко); Невже зрадив хан? Кривоприсяжний пес! Хоче в мутній воді половити рибки (Я. Качура); Ми всі цілком зневірились у щирість та совісність крутійського уряду (М. Коцюбинський); Вони (посли), бач, налякалися, що князь побачив їх дволичну гру (Юліан Опільський); Аристарх.. не такий ввічливий, як Мстислав, але, безперечно, не двоєдушний, щирий (В. Логвиненко); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський). — Пор. підсту́пний.

ОБМА́ННИЙ (про дії, вчинки і т. ін. — який ґрунтується на обмані), ОБМА́НЛИВИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, ОБЛУ́ДЛИВИЙ рідше. Обманна добропорядність Модеста Герасимовича, вкрадливий баритон, вчений апломб.. — все разом може привести неосвічену дівчину в пастку (І. Волошин); В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах й обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); Людський розум має одне вразливе місце: у найщиріших істинах його можна переконати лише за допомогою облудних засобів (з журналу).

ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. (про заміри, вчинки, риси такої людини). Підступний боярин був, князя Данила вбити хотів (С. Пушик); — Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників.. Підступна порада! (А. Головко); — Тепер вона не буде терпіти коло себе чоловіка,.. що ображає її людську гідність, не буде терпіти людину підлу й нікчемну (Є. Гуцало); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе (В. Симоненко); Він підбурив (хлопця) на брудний і підлотний злочин (З. Тулуб); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський); Її вже навіть острах бере, що ніхто його тут не розгадає, всіх він задурманить своїми облудними речами (О. Гончар); (Парвус:) Мені оті патриції непевні, не бачу я в них щирості такої, як у плебеїв (Леся Українка); Вона.. забула про існування Миколи Сухопари й інших бешкетників, від яких можна було чекати каверзних витівок (О. Донченко); Його я знаю добре.. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Д. Павличко); Дівчата цей раз менше таїлися, цілком недвозначно виявляли свої пекельні наміри (К. Гордієнко); В Лакшуна, кажуть, абсолютно ідіотські очі, а за ними криється диявольська хитрість шпигуна... (М. Стельмах); Вона бачила.. той зміїний усміх (ще мовби здержуваний!), що блукав на гадючих устах пані Наської... (Олена Пчілка). — Пор. лицемі́рний, 1. хи́трий.

ПРИМА́РНИЙ (який не відповідає дійсності, не існує насправді), ОМА́НЛИВИЙ, ОМА́ННИЙ, ОБМА́НЛИВИЙ, НЕСПРА́ВЖНІЙ, НЕРЕА́ЛЬНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, ХИМЕ́РНИЙ, ЕФЕМЕ́РНИЙ, ІЛЮЗО́РНИЙ (який тільки здавався справжнім, реально існуючим). Ніччю все здається чужим і примарним (Ю. Яновський); Рослини співіснують — це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (з журналу); Не одне покоління алхіміків змарнувало своє життя на пошуки оманного філософського каменя (з журналу); Закортіло ще йому воювати.. за обманливу, як потім виявилося, землю і волю (П. Козланюк); — Живу я в Гомін-Цибулі, щодня стою за прилавком. А іноді здається, наче в мене це якесь несправжнє життя, якась копія (Є. Гуцало); Ми пообідаємо і довго бродитимемо містом... Все буде казковим і нереальним (В. Дрозд); Це були.. гасла облудних буржуазних "свобод", але в затхлих умовах Галичини навіть вони пролунали як удари вічового дзвону (П. Колесник); (Маруся:) Гріхи миру.. затягли свою неодрадную пісню про давнє щастя, будять химерну надію вернути його знову (Панас Мирний); Ця впевненість часто буває ілюзорною, бо й у похилому віці ми інколи робимо ті ж самі помилки, які робили в зелені юнацькі роки (Л. Дмитерко). — Пор. 1. нереа́льний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облудний — облу́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. облудний — Обманний, брехливий, фалшивий; (- людей) лицемірний, нещирий, с. підступний; (сон) примарний, ілюзорний; (здогад) ПОМИЛКОВИЙ; облудливий. Словник синонімів Караванського
  3. облудний — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  4. облудний — [оублуднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. облудний — -а, -е. 1》 Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий. || Нещирий, лицемірний. 2》 Який викликає хибне відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний. || Хибний, помилковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. облудний — ОБЛУ́ДНИЙ, а, е. 1. Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий. Буржуазна демократія.. являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Біогр. Словник української мови в 11 томах
  7. облудний — ОБЛУ́ДНИЙ, а, е. 1. Схильний до обману; нещирий, лицемірний. [Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Леся Українка); Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас?... Словник української мови у 20 томах
  8. облудний — Облу́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. облудний — Облудний, -а, -е Лицемѣрный, притворный. Який тепер світ облудний. Чуб. V. 4. Облудна мова. Словник української мови Грінченка