облудний

ОБЛУ́ДНИЙ, а, е.

1. Схильний до обману; нещирий, лицемірний.

[Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Леся Українка);

Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас? (Уляна Кравченко);

// Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий.

Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття (Ю. Смолич).

2. Який викликає хибне відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний.

Сни облудні розкрилися зорові, Промінь долі не довго сіяв; За найсвятіші боління та пориви Дикий натовп тебе осміяв... (П. Грабовський);

То було облудне марево, сон у тяжкій неволі (В. Кучер);

// Хибний, помилковий.

Мабуть, не одному гостеві спадало на думку, як ця, повна чарівної приваби, молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? Але її поводження розвіювало облудні припущення (Олесь Досвітній);

– Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення і не може привести до облудних висновків (З. Тулуб).

3. Який під зовнішньою лагідністю, доброзичливістю приховує недобрі наміри; підступний.

Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський);

// Який таїть у собі приховану небезпеку.

Хто звірився тобі, ласкавій і прозорій, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, – О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні (М. Зеров).