облудний

Значення в інших словниках

1. облудний — облу́дний прикметник Орфографічний словник української мови
2. облудний — див. брехливий Словник синонімів Вусика
3. облудний — [оублуднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
4. облудний — -а, -е. 1》 Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий. || Нещирий, лицемірний. 2》 Який викликає хибне відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний. || Хибний, помилковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. облудний — ОБЛУ́ДНИЙ, а, е. 1. Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий. Буржуазна демократія.. являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Біогр. Словник української мови в 11 томах
6. облудний — ОБЛУ́ДНИЙ, а, е. 1. Схильний до обману; нещирий, лицемірний. [Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Леся Українка); Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас?... Словник української мови у 20 томах
7. облудний — ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст. Словник синонімів української мови
8. облудний — Облу́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. облудний — Облудний, -а, -е Лицемѣрный, притворный. Який тепер світ облудний. Чуб. V. 4. Облудна мова. Словник української мови Грінченка