1. Словник української мови в 11 томах

облудний

ОБЛУ́ДНИЙ, а, е.

1. Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий.

Буржуазна демократія.. являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Біогр. Леніна, 1955, 172);

Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття (Смолич, Мир.., 1958, 239);

// Нещирий, лицемірний.

[Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Л. Укр., II, 1951, 489);

Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас? (У. Кравч., Вибр., 1958, 88).

2. Який викликає хибне відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний.

Сни облудні розкрилися зорові, Промінь долі не довго сіяв; За найсвятіші боління та пориви Дикий натовп тебе осміяв… (Граб., І, 1959, 435);

То було облудне марево, сон у тяжкій неволі (Кучер, Чорноморці, 1956, 340);

// Хибний, помилковий.

Мабуть, не одному гостеві спадало на думку, як ця, повна чарівної приваби, молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? Але її поводження розвіювало облудні припущення (Досв., Вибр., 1959, 254);

— Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення і не може привести до облудних висновків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).

3. Який під зовнішньою лагідністю, доброзичливістю приховує погані наміри; підступний.

Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 109);

// Який таїть у собі приховану небезпеку.

Хто звірився тобі, ласкавій і прозорій, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, — О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні (Зеров, Вибр., 1966, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облудний — облу́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. облудний — Обманний, брехливий, фалшивий; (- людей) лицемірний, нещирий, с. підступний; (сон) примарний, ілюзорний; (здогад) ПОМИЛКОВИЙ; облудливий. Словник синонімів Караванського
  3. облудний — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  4. облудний — [оублуднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. облудний — -а, -е. 1》 Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий. || Нещирий, лицемірний. 2》 Який викликає хибне відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний. || Хибний, помилковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. облудний — ОБЛУ́ДНИЙ, а, е. 1. Схильний до обману; нещирий, лицемірний. [Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Леся Українка); Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас?... Словник української мови у 20 томах
  7. облудний — ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  8. облудний — Облу́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. облудний — Облудний, -а, -е Лицемѣрный, притворный. Який тепер світ облудний. Чуб. V. 4. Облудна мова. Словник української мови Грінченка