обмацати

МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм., ЩУ́ПАТИ розм. (перевіряючи, досліджуючи, шукаючи щось, торкатися його з усіх боків, по всій поверхні); ША́РИТИ, МА́МРАТИ діал. (навпомацки шукати); ВИМА́ЦУВАТИ (з усіх боків). — Док.: мацну́ти, пома́цати, лапну́ти, обма́цати, прома́цати, общу́пати, ви́мацати. Давай мацати ми ногами -. чи на шляху стоїмо, чи ні (Г. Хоткевич); Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками (І. Нечуй-Левицький); Баба Вустя, глядячи курей, котора з яйцем, раптом заспівала (Остап Вишня); Остап обережно обмацав те, на чому лежав (М. Коцюбинський); Гаврило з Йонькою натягли півкомори мішків та чемоданів. Йонька хазяйськи промацував їх пальцями, намагаючись зарані відгадати, що в них є (Григорій Тютюнник); Хтось шарив по сінях, намацував руками клямку хатніх дверей (Я. Качура); Він мамра, мамра, — так не найде, бо сліпий (Словник Б. Грінченка); Він присів, вимацуючи навколо себе солому, наче шукав там той мотуз, що його узяв звідти старий Жменяк (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмацати — обма́цати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. обмацати — див. обмацувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обмацати — ОБМА́ЦАТИ див. обма́цувати. Словник української мови в 11 томах
  4. обмацати — ОБМА́ЦАТИ див. обма́цувати. Словник української мови у 20 томах
  5. обмацати — обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін) кого, що, якими (яким). Пильно, уважно, з неприхованим інтересом оглядати кого-, що-небудь. Люди зупиняються й обмацують мене очима, немов дефіцитний крам (Я. Фразеологічний словник української мови
  6. обмацати — Обмацати, -ся см. обмацувати, -ся. Словник української мови Грінченка