обмовник
ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.., а не за мене (Лесь Мартович). — Пор. накле́пник.
НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн. (той, хто вдається до інсинуації); ПАСКВІЛЯ́НТ (про автора твору наклепницького характеру). Інша справа Колишев, той не приховував зневаги до Лобана і якось на засіданні бюро назвав його наклепником і кар'єристом (М. Зарудний); Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (К. Гордієнко); В своїй.. критиці Куліш зробив Котляревського мало що не пасквілянтом за його насміхи над козаками (І. Франко).
Значення в інших словниках
- обмовник — обмо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обмовник — Пліткар, плетун, с. НАКЛЕПНИК. Словник синонімів Караванського
- обмовник — див. брехливий Словник синонімів Вусика
- обмовник — -а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмовник — ОБМО́ВНИК, а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (Горд. Дівчина.., 1954, 187). Словник української мови в 11 томах
- обмовник — ОБМО́ВНИК, а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник. Марко гостро напустився на обмовника..: – Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах