1. Словник синонімів української мови

обмітати

ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). — Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М. Коцюбинський); Місто ще спало. Тільки невтомні двірники вже мели тротуари і поливали їх водою (В. Гжицький); Папаяніс зачинив вікно, взяв у сінях віник і почав підмітати підлогу (М. Чабанівський); Раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней, обмела коло своєї призьби.. та й пішла в хату (І. Нечуй-Левицький).

ОБСИПА́ТИ (ОСИПА́ТИ) (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИ рідше, ОБМІТА́ТИ чим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). — Док.: обси́пати (оси́пати), обтруси́ти, обмести́, запороши́ти, припороши́ти. Давид крутив віялку.. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко); Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний); Старий рудий кафтан білівся (в Мортка) від муки; мука обліпила також бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пейси (Н. Кобринська); На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (О. Олесь); Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать (Леся Українка); Зелені ліси ялинові позацвітали та припорошили шовкові трави мов золотим маком (Ю. Федькович). — Пор. 1. си́пати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмітати — обміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обмітати — (порох) змітати, (хату) замітати, вимітати, мести; (цвітом) обсипати. Словник синонімів Караванського
  3. обмітати — -аю, -аєш, недок., обмести, -ту, -теш, док., перех. 1》 від чого і без додатка.Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. || Знімати з поверхні чого-небудь (пил, сніг і т. ін.). 2》 Замітати, підмітати навколо чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обмітати — ОБМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех. 1. від чого і без додатка. Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. Трава ласкавими зеленими вусиками обмітала від пилюки його поруділі чоботи (Дім. Словник української мови в 11 томах
  5. обмітати — ОБМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док. 1. що від чого і без дод. Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. Трава ласкавими зеленими вусиками обмітала від пилюки його поруділі чоботи (А. Словник української мови у 20 томах
  6. обмітати — Обміта́ти, -та́ю, -та́єш; обмести́, обмету́; обмете́ш; обмі́в, -мела́, -мели́; обмі́вши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обмітати — Обміта́ти, -та́ю, -єш сов. в. обмести, -мету, -те́ш, гл. Обметать, обместь. І криниченьку обрубить, і василечком обмете. Чуб. ІІІ. 150. Візьми вінок та обмети біля хати. Харьк. Словник української мови Грінченка