оборудка

ШАХРА́ЙСТВО (хитрий і спритний обман), КРУТІ́ЙСТВО, АФЕ́РА, МАХІНА́ЦІЯ, ОБОРУ́ДКА розм., МАХЛЯ́РСТВО розм., ПЛУ́ТНІ (ПЛУ́ТНЯ) розм., ПЛУ́ТОЩІ розм., ШУ́ЛЕРСТВО розм., КРУТНЯ́ розм., КРУТАНИНА розм., ША́ХЕР-МА́ХЕР (ША́ХРИ-МА́ХРИ) фам., КРЮЧКОДЕ́РСТВО заст., ЦИГА́НСТВО заст., ЦИГА́НЩИНА заст., КРУТА́РСТВО діал. Вони говорили про безпросвітний стан шахтаря, про здирства адміністрації, про шахрайство десятників (П. Панч); — Крутите ви, отці святі, — .. крутійство вам тільки шкоди завдасть (Н. Рибак); Почалася на Балканах війна з турками. Мотика встряв в одну аферу і на махінаціях коло постачання армії сіном здобув великі гроші (П. Колесник); — Я ще не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки! (Ірина Вільде); Вже майже не нагадували (палаци) про те, що тільки вчора тут стирчали пришелепуваті драні будинки діячів махлярства цього колись спекулятивного .. міста (О. Досвітній); Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився (Панас Мирний); Не раз уже Хома терпів через плутощі шуряка (Я. Гримайло); (Петро:) Ні спочинку йому, ні втоми; і старі літа не приборкали його снаги до всякої крутні (Панас Мирний); Ми свої люди, так і говорімо ж без непотрібної крутанини (І. Франко); — Оце ще синок мені вдався — вже від рідної матері ховає якісь свої шахери-махери! (П. Козланюк); Вона (шляхта) на крючкодерстві собаку з'їла (З. Тулуб); (Рябина:) До всякого циганства ти дуже спосібний (І. Франко); Карав (професор), мов сталлю, зимними словами одного з слухачів, котрого спіймав на брехні і крутарстві (О. Кобилянська). — Пор. 1. обма́н.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оборудка — обору́дка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оборудка — -и, ж., зах. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оборудка — ОБОРУ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація. — Ви що хочете, щоб я одну суму записував у договір, а іншу виплачував вашому синові..? Я ще, прошу я вас, не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки! (Вільде, Сестри.., 1958, 152). Словник української мови в 11 томах
  4. оборудка — ОБОРУ́ДКА, и, ж., розм. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація. – Ви що хочете, щоб я одну суму записував у договір, а іншу виплачував вашому синові..? Я ще, прошу я вас, не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки!... Словник української мови у 20 томах
  5. оборудка — обору́дка процес купівлі-продажу (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт