обпаскуджувати

ЗАБРУДНИ́ТИ (про приміщення, подвір'я, посуд і под. вмістище чи місце — зробити брудним), ЗАПОГА́НИТИ підсил. розм., СПОГА́НИТИ підсил. розм., ЗАПА́КОСТИТИ підсил. розм., ЗАПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ОБПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., СПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ВИ́ПАСКУДИТИ підсил. розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм., ЗГИ́ДИТИ підсил. розм.; ЗАСМІТИ́ТИ, ЗАТОПТА́ТИ, ЗАЧО́ВГАТИ розм. (перев. про підлогу). — Недок.: брудни́ти, забру́днювати, пога́нити, запога́нювати, спога́нювати, па́костити, паску́дити, запаску́джувати, обпаску́джувати, ги́дити, заги́джувати, засмі́чувати, зато́птувати, зачо́вгувати. Забруднити водоймища промисловими відходами; Німецькі фашисти вже вдерлися в сонячну Україну, вони топчуть наші лани... Вони вже ось простягають руки до нашого горла, запоганили хати, тепер хочуть запоганити душі (П. Панч); Як рвонулась на дніпрові кручі Ненависна підла німчура, Рушники подерла на онучі, Береги споганила Дніпра (А. Турчинська); — Я не люблю твоїх батюшок: вони прості, тільки мені поміст запаскудять чоботищами (І. Нечуй-Левицький); Кабінет був не потрібний "культурним європейцям", вони його брутально загидили (І. Ле); (Куць:) Пропасниця їх досі б'є за те, що озеро коноплями згидили (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обпаскуджувати — обпаску́джувати дієслово недоконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. обпаскуджувати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  3. обпаскуджувати — -ую, -уєш, недок., обпаскудити, -джу, -диш, док., перех., зневажл. 1》 Те саме, що забруднювати 1). 2》 перен. Глумитися над ким-, чим-небудь, ображаючи, принижуючи його. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обпаскуджувати — ОБПАСКУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док.., перех., зневажл. 1. Те саме, що забру́днювати 1. — Це вже пішлося наче з Петрового дня! Одна обпаскудила мені стіни, друга вікна побила (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. обпаскуджувати — ОБПАСКУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., зневажл. 1. що. Те саме, що забру́днювати 1. – Це вже пішлося наче з Петрового дня! Одна обпаскудила мені стіни, друга вікна побила (І. Словник української мови у 20 томах