обридливість

ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.; ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) заст. (за допомогою чарів). Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач); Якась ще неусвідомлена огидливість накопичувалась у Катерини до цієї незрілої, до смішного наївної людини (Ірина Вільде); Так, в догоду його міркуванням вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє (О. Гончар); Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — своєї досади (Марко Вовчок); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї (М. Коцюбинський). — Пор. непри́язнь.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обридливість — обри́дливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обридливість — [обридлиев'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. обридливість — -вості, ж. Абстр. ім. до обридливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обридливість — ОБРИ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до обри́дливий 2. В серці басків ще і досі Не зникає обридливість До каготів [залишків іберійського племені]. Темний спадок Давніх темних часів віри (Л. Укр., IV, 1954, 164). Словник української мови в 11 томах
  5. обридливість — ОБРИ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. обри́дливий 2. В серці басків ще і досі Не зникає обридливість До каготів [нащадків іберійців] . Темний спадок Давніх темних часів віри (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  6. обридливість — Обридливість, -вости ж. = обрида. Словник української мови Грінченка