обстанова

ОБСТА́ВИНИ мн. (сукупність фактів, за яких що-небудь відбувається), ОБСТАНО́ВКА тільки одн., УМОВИ мн., які, чого, АТМОСФЕ́РА тільки одн., ВИ́ПАДКИ перев. мн., ОБСТАНО́ВА рідше, ОБСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА перев. мн., діал. Дивізія, в якій служив Тимко з Марком, була сформована з сибіряків та уральців, людей поважних, мовчакуватих і надзвичайно стійких у бойових обставинах (Григорій Тютюнник); Син убогого шляхтича,.. Адам (Міцкевич) зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною (М. Рильський); Вони (люди) такі, якими зробили їх історичні і соціальні умови життя (М. Коцюбинський); В школі відчувалася та атмосфера хвилюючої урочистості, в якій розпочався перший день екзаменів (О. Донченко); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович); Черниш терпляче вів пристрілювання. Як завжди в таких випадках бив лише один міномет (О. Гончар); Одна Марта Кирилівна сиділа смутна. Її смутний вид мав великий контраст з веселою компанією, з веселою обставою (І. Нечуй-Левицький); Дядько у іншій постанові зріс, коло землі копався, а ми панувати звикли (Панас Мирний). — Пор. I. 1. стано́вище.

ОБСТАНО́ВКА (меблі, оздоби та предмети побуту, якими обставлено й прикрашено приміщення, житло), ОБЛА́ДНАННЯ, ОБСТА́ВА рідше, ОБСТА́ВИНА рідше, ОБСТАНО́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА заст., УРЯ́ДЖЕННЯ (ВРЯ́ДЖЕННЯ) діал. Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна, міщанська обстановка (А. Головко); Обладнання звичайне: з правої сторони, у глибині сцени, стіл, у лівому кутку — столик з квітами (З. Мороз); Обстава була звичайна, як і в українських хатах: ті ж лави, той же стіл, той же мисник, жердка над ліжком (І. Нечуй-Левицький); І то вона, обірвана, обшарпана серед такої багатої обставини (Панас Мирний); Обстанова кімнати стара і нечупарна: посередині голий стіл на три ноги, двоє стільців (С. Васильченко); Тут вона (канапка) не підходить до всієї постанови (Леся Українка); У мене урядження старосвітське, бо ще від родичів, але воно відповідне до мене і стоїть в гармонії й рівновазі з моєю особою (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обстанова — обстано́ва іменник жіночого роду обстановка рідко Орфографічний словник української мови
  2. обстанова — Обстано́ва. Умеблювання. Обстанова єго гостинних комнат — се для єго відвідачів значило богато (Галіп, 42) // порівн. рос. обстановка- умеблювання (кімнати). Українська літературна мова на Буковині
  3. обстанова — (меблі) умебльовання, ок. обстава; (апаратура) обладнання, устатковання; ОБСТАНОВКА, СИТУАЦІЯ, АНТУРАЖ, довкружжя, ДОВКІЛЛЯ; фр. обставини, умови Словник синонімів Караванського
  4. обстанова — -и, ж., рідко. Те саме, що обстановка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обстанова — ОБСТАНО́ВА, и, ж. Те саме, що обстано́вка. Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В. Стефаник); Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С. Словник української мови у 20 томах
  6. обстанова — обстано́ва меблі, якими обставлено приміщення; умеблювання (ст): Попередній власник зарані випродав свою обстанову, й Оксана найшлася в кімнаті, де не було нічого, крім простого соснового ліжка, стола і двох стільців – на одному з них містився й цілий невибагливий умивальник (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. обстанова — ОБСТАНО́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що обстано́вка. Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (Стеф., І, 1949, 99); Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (Вас. Словник української мови в 11 томах
  8. обстанова — Обстано́ва, -ви ж. Обстановка. Обстанова (на сцені) показує з середини хату. О. 1861. XI. Кух. 6. Словник української мови Грінченка