обшарити

ОБШУКА́ТИ (оглянути все в пошуках кого-, чого-небудь), ПЕРЕШУКА́ТИ, ОБША́РИТИ розм., ОБНИ́ШПОРИТИ підсил. розм., ОБШНИ́РИТИ підсил. розм., ОБШНИРЯ́ТИ підсил. розм., ВИ́ШАРИТИ підсил. розм., ВИ́НИШПОРИТИ підсил. розм.; ПРОЧЕСА́ТИ розм. (місцевість). — Недок.: обшу́кувати, перешу́кувати, обша́рювати, обни́шпорювати, обшни́рювати, прочі́сувати. Загін германського кайзера блукав по долині, обшукуючи кожен кущ (Ю. Яновський); Встає (дід) та й перешукує подвір'я, а коней та й воза нема (Марко Черемшина); Вона (мати) почала гукати Кав'яна, зазирнула в льох, обшарила садок, ніде не знайшла (П. Панч); Усі кутки й закутки обнишпорив Терентій, перевернув горище, клуню, комору, але ніде й не пахло скарбом (М. Стельмах); Рухливий чоловічок за той час знов уже обшниряв усі кути (І. Франко); Біжить Мазепа прудко в сад, Марусю кличе і гукає.. Все вишарив, обходив (Є. Гребінка).