1. Словник синонімів української мови

обійстя

ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу. Гризельда зумисне зайшла туди, щоб заглянути в подвір'я (І. Нечуй-Левицький); Вийшла Олександра з панського подвір'я.. — О, — каже, — панське дворище! Бодай нічого доброго зроду-звіку в тебе не вступило (Марко Вовчок); Старий Трохим по надвір'ю, Мов убитий, ходить (Т. Шевченко); Тітчине обійстя прилягає до церковного подвір'я (Є. Гуцало); Приніс мене сивий кінь До дівчини на подвір (пісня).

САДИ́БА (ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом), ДВІР, ДВО́РИЩЕ, ОСЕ́ЛЯ, ОБІ́ЙСТЯ, СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСА́Д заст., МИ́ЗА, ҐРАЖДА́ діал., ОСЕ́ДОК діал., ОСІ́ДИЩЕ діал., ОСЕРЕ́ДОК діал. Зручне місце для садиби обрав колись його дід (А. Хижняк); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (О. Гончар); На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Стороженко); У неї була і хата, славна і селитьба (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обійстя — Обійстя́: Обі́стя́, обі́йстя: — садиба, двір [1,21,51] — садиба, хазяйство [X] — селянська садиба [V] Словник з творів Івана Франка
  2. обійстя — обі́йстя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. обійстя — Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (І.Франко); До щему захотілось бодай постояти коло свого обійстя, хоча здаля поглянути на хату, в якій виріс, в якій росте його син (А.М’ястківський). Літературне слововживання
  4. обійстя — див. САДИБА, ДВІР. Словник синонімів Караванського
  5. обійстя — див. оселя Словник синонімів Вусика
  6. обійстя — [оуб’ійс'т'а] -с'т'а Орфоепічний словник української мови
  7. обійстя — -я, с. Садиба, двір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. обійстя — ОБІ́ЙСТЯ, я, с. Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (І. Франко); З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  9. обійстя — Обі́йстя́, -стя́, -стю́, -стя́м, в -сті́; -стя́, -сті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. обійстя — ОБІ́ЙСТЯ, я, с., діал. Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (Фр., VII, 1951, 145); З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (Стельмах, І, 1962, 89). Словник української мови в 11 томах
  11. обійстя — Обійстя, -тя с. = обийстя. Св. Л. Словник української мови Грінченка