обілятися
ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ рідше, ОБІЛЯ́ТИСЯ розм. рідко, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ заст., ПРАВДИ́ТИСЯ діал. — Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися. Зовсім незначне запізнення поклало тінь на його дисциплінованість.. Виправдовуватися було і незручно, та й не бажалося (І. Ле); Він щось говорив, виправдувався, та Юля не слухала (О. Донченко); — Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Мирослав Ірчан); Він.. двічі не прийшов, а казав, що прийде. Потім виправлявсь, що йому було ніколи (Б. Грінченко); Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко); Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (П. Грабовський); Галя щось таке казала, видно, правдилася перед матір'ю (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- обілятися — обіля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обілятися — -яюся, -яєшся, недок., обілитися, обілюся, обілишся, док. 1》 Ставати білим; вибілюватися. 2》 перен. Доводити свою невинність; виправдуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обілятися — ОБІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІЛИ́ТИСЯ, обілю́ся, обі́лишся, док. 1. Ставати білим; вибілюватися. 2. перен. Доводити свою невинність; виправдовуватися. Словник української мови у 20 томах
- обілятися — ОБІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІЛИ́ТИСЯ, обілю́ся, обі́лишся, док. 1. Ставати білим; вибілюватися. 2. перен. Доводити свою невинність; виправдуватися. Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Григ., Вибр., 1959, 157). Словник української мови в 11 томах