1. Словник української мови у 20 томах

обілятися

ОБІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІЛИ́ТИСЯ, обілю́ся, обі́лишся, док.

1. Ставати білим; вибілюватися.

2. перен. Доводити свою невинність; виправдовуватися.

Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко);

Що далі відходив час від того страшного єдиного листа й першого переказу аліментів, то більше обілявся, ставав невиннішим, чистішим у Галининих очах її колишній чоловік (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обілятися — обіля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обілятися — -яюся, -яєшся, недок., обілитися, обілюся, обілишся, док. 1》 Ставати білим; вибілюватися. 2》 перен. Доводити свою невинність; виправдуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обілятися — ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ рідше, ОБІЛЯ́ТИСЯ розм. рідко, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ заст., ПРАВДИ́ТИСЯ діал. — Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися. Словник синонімів української мови
  4. обілятися — ОБІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІЛИ́ТИСЯ, обілю́ся, обі́лишся, док. 1. Ставати білим; вибілюватися. 2. перен. Доводити свою невинність; виправдуватися. Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Григ., Вибр., 1959, 157). Словник української мови в 11 томах