1. Словник української мови у 20 томах

обіляти

ОБІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБІЛИ́ТИ, обілю́, обі́лиш, док.

1. що. Робити білим; вибілювати.

Вже й тепла вода з милом їх [рук] не могла обілити (В. Земляк);

* Образно. Може, вернеться надія .. В пустку зимовати [зимувати], Хоч всередині обілить Горілую хату (Т. Шевченко).

2. перен., кого. Знімати з кого-небудь підозру за недобрі вчинки; встановлювати невинність, виправдовувати; протил. очорнить.

Бачить Богдан – на гальмах хоче спустити секретар це діло, а то й просто обілить канцеляристів (В. Большак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіляти — обіля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обіляти — -яю, -яєш, недок., обілити, обілю, обілиш, док., перех. 1》 Робити білим; вибілювати. 2》 перен. Знімати з кого-небудь підозру за недобрі вчинки; встановлювати невинність, виправдувати. 3》 мисл. Знімати шкуру з великого звіра (лося, оленя тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обіляти — Вибілювати, вибілити, повибілювати, забілювати, забілити, позабілювати, побілювати, побілити, убілювати, убілити Словник чужослів Павло Штепа
  4. обіляти — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. обіляти — ОБІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБІЛИ́ТИ, обілю́, обі́лиш, док., перех. 1. Робити білим; вибілювати. Вже й тепла вода з милом їх [рук] не могла обілити (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 396); *Образно. Може, вернеться надія.. Словник української мови в 11 томах