1. Словник синонімів української мови

обіцювати

ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.: пообіця́ти, пообіця́тися, пообіща́ти, пообіща́тися, обректи́, пообі́цювати, приобіця́ти діал. приректи́, поміни́ти діал. поміни́тися діал. Тонув — сокиру обіцяв, а витягли — і топорища шкода (прислів'я); Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися (Т. Шевченко); — Е, і погуляємо ж, молодиці, на тому весіллі! — нахвалялася Настя Гірчак, гупаючи ногами об землю (І. Цюпа); Орися обіцяла написати тітці скоро (Леся Українка); (Олена:) Сьогодні обіщався надійти з Брусової на вулицю Олекса з скрипкою (С. Васильченко); На заручинах обрікають молодятам подарунки (Словник Б. Грінченка); І обіцював, що справить йому пушку (рушницю) і топорець купить (Марко Черемшина); Робітники, раді так несподіваній щедрості Германа і його обіцянкам, кланялися і прирікали мовчати (І. Франко); Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п'ятку (Лесь Мартович); Ніхто нічого не сказав.. Один тільки рудий Герасим помінився дещо розказати (Б. Грінченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіцювати — обі́цювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. обіцювати — -юю, -юєш, недок., перех. і без додатка, зах. Обіцяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обіцювати — ОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., кого, що кому, з інфін. і без дод., діал. Обіцяти. Здається, не потребую обіцювати, що й надалі я не зійду з тої дороги, якою йшов досі (І. Франко); Поглузували з неї люди, .. що їх обіцювала собі полюбити! (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
  4. обіцювати — обі́цювати давати слово; обіцяти (ст): При кінці плятформи, десь поза ваґонами, стояли, тримаючись за руки, пари і, очевидно, обіцювали собі різні речі, які так важко, особливо в воєнний час, дотримати (Авторка)||обіцяти ◊ золоті гори обі́цювати → золотий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. обіцювати — ОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка, діал. Обіцяти. Здається, не потребую обіцювати, що й надалі я не зійду з тої дороги, якою йшов досі (Фр., І, 1955, 32); Поглузували з неї люди,.. що їх обіцювала собі полюбити! (Вільде, Б’є восьма, 1945, 19). Словник української мови в 11 томах