оговтуватися

ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка, АКЛІМАТИЗУВА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОСВО́ЇТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КНУТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КНУТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КТИСЯ з ким-чим і без додатка, ВТЯГНУ́ТИСЯ (УТЯГНУ́ТИСЯ) у що і без додатка, ВТЯГТИ́СЯ (УТЯГТИ́СЯ) у що і без додатка, ОБІЗНА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., ПРИСВО́ЇТИСЯ розм., ОБЖИ́ТИСЯ розм., ОББУ́ТИСЯ з чим і без додатка, розм., ОЗВИЧА́ЇТИСЯ розм., ОГО́ВТАТИСЯ (ОБГО́ВТАТИСЯ) перев. без додатка, розм., ОБІМ'Я́ТИСЯ розм., ОБТЕ́РТИСЯ розм., ОГЛЕ́ДІТИСЯ (ОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм., ПРИГЛЯ́ДІТИСЯ (ПРИГЛЕ́ДІТИСЯ) розм., ОБХОДИ́ТИСЯ розм., ОБСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ОЖИ́ТИСЯ діал., ПРИНАТУ́РИТИСЯ діал.; ПРИСТОСУВА́ТИСЯ, ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИТЕРПІ́ТИСЯ розм. (перев. до неприємного). — Недок.: звика́ти, звика́тися, призвича́юватися, акліматизува́тися, осво́юватися, обвика́ти, обвика́тися, втя́гуватися (утя́гуватися), втяга́тися (утяга́тися), обізнава́тися, привика́ти, присво́юватися, обжива́тися, оббува́тися, озвича́юватися, ого́втуватися (обго́втуватися), обсві́дчуватися, ожива́тися, принату́рюватися, пристосо́вуватися, притира́тися, прите́рплюватися. Поступово очі звикали до темряви (О. Гончар); Треба було.. звикатися з новою школою, з дітьми (С. Васильченко); Коли очі мої призвичаюються до темряви, я починаю примічати людей (П. Колесник); — Дмитре Івановичу!.. Ну як, голубе, обжився на новому місці? Додому не тягне? — Цілком акліматизувався (Ю. Збанацький); Тамара освоюється з поганим світлом і раптом бачить Женю і Галю (А. Хижняк); Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (І. Ле); Були й такі (загони), що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою (А. Хорунжий); Дмитро трудно привикав до людей, а з Туром зійшовся легко, без внутрішньої напруги і незручності (М. Стельмах); Після.. ясного сонця вони довго не могли оббутись з темрявою й нічого не бачили в темній крамниці (І. Нечуй-Левицький); — Це нічого, — думав він, — що я сплохував трохи на перший раз: привикну, придивлюсь, озвичаюсь... (С. Васильченко); Мешканці сорок дев'ятого номера поволі оговтувались. За кілька хвилин уже можна було розібрати, що в приміщенні є ліжко, невеличкий столик, два скалічені стільці (С. Добровольський); — Заждіть-бо, які ж скорі! Нехай він трохи обсвідчиться в нас (Марко Вовчок); Подібно до інших, уже принатурилась (Ліда) до того, щоб жити в стані напнутих нервів, постійної настороги (О. Гончар).

ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше, ОТВЕРЕ́ЗІТИ рідше, ПРОТВЕРЕ́ЗІТИ рідше, ОДУ́МАТИСЯ розм., ОГО́ВТАТИСЯ розм., ВІДІЙТИ́ розм., РОЗБУДИ́ТИСЯ розм., РОЗБУ́РКАТИСЯ розм., ОЧУ́НЯТИ розм., ОЧУ́НЯТИСЯ розм., ПРОЧУ́НЯТИ розм., ПРОЧУ́НЯТИСЯ розм., ОЧУ́МАТИСЯ розм., ПРОЧУ́МАТИСЯ розм., ПРОЧНУ́ТИСЯ розм., ОЧУ́ХАТИСЯ фам., ПРОЧУ́ХАТИСЯ фам., ОЧУ́ТИ́ТИСЯ розм. рідко, ОЧУТІ́ТИ розм. рідко, ОХАМЕНУ́ТИСЯ діал. — Недок.: опам'ято́вуватися, отя́млюватися, оприто́мнювати, спам'ято́вуватися, спомина́тися, прокида́тися, пробу́джуватися, ого́втуватися, відхо́дити, розбу́джуватися, розбу́ркуватися, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися, прочина́тися. Вона не могла позбирати своїх думок, звести їх докупи і опам'ятатись (І. Нечуй-Левицький); Староміська дивилася на се все і з диву не могла отямитись (І. Франко); З-за рогу просто на неї вибіг гурт людей.. Поки Сахно стямилася, люди були вже за двадцять кроків позаду (Ю. Смолич); Помітивши погляд Данила та його ніяковість, Андрій схаменувся (О. Копиленко); Юрко йшов, як сновида, і тільки через кілька хвилин опритомнів (І. Багмут); Всі разом одностайно сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого порядно потермосити, заки спам'ятається (Лесь Мартович); — Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом'янись і спам'ятайся нарешті, бо осьдечки зараз усе полетить у піч! (М. Стельмах); Помітивши бійця, старий мовби прокинувся з глибокої задуми, що скувала його всього (О. Гончар); Як трошки опам'ятувались, козак і пита сотниківну: — Як же ти втекла од твого нелюба? (О. Стороженко); Почувши про воду, моряки пробудилися з задуми (В. Кучер); Відколи ми розлучились, я міг десять разів отверезіти і прозріти, а проте я.. залишаюся при своєму (Ірина Вільде); — Ох, якби ж і послухав оце панич, що його прикажчик замишляє!.. — Ти, Насте, гляди, — якось одразу протверезів Савка. — Що чула, те забула! Ясно? (О. Гончар); Не вспіли піщани одуматись, як приїздить сам вельможний у Піски (Панас Мирний); Лице пополотніло. Здорові сиві очі з жахом дивилися в жито. За хвилину Харитя трохи відійшла (М. Коцюбинський); — А.. небагато буде? — спитав німець, беручись за пляшку. — Кий там біс багато! Що ж ми тільки по чарці і випили! — розбуркуючись мовив Яків (Панас Мирний); — Ну, Катре, ходімо, — нарешті впоралася Докія Петрівна з своєю валізкою. Катря тіпнулась і очуняла з хвилинного забуття (А. Головко); Кудрявий хоче віч-на-віч.. поговорити з Латишем, щоб той очунявся від нещастя й таки взяв себе в руки (П. Автомонов); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. — Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Максим довго ще стояв на місці, очарований, щасливий. Вкінці прочунявся (І. Франко); Після повернення Сашка Грець трохи очумався від докучливої гризоти (С. Добровольський); Після чарки Олександра прочумалась і повеселішала (М. Коцюбинський); Якийсь Грицько Чи там Стецько Очухався од бійки (В. Самійленко); Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті Вашого батька.. вже спав на мене цей новий смуток (О. Кобилянська); (Мокрина:) Охаменулася (бариня), та пізненько... (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оговтуватися — ого́втуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оговтуватися — Обвикати, оббуватися, освоюватися; (по стресі) ОПАМ'ЯТОВУВАТИСЯ; (поважніти) доходити розуму, братися за розум, серйознішати. Словник синонімів Караванського
  3. оговтуватися — -уюся, -уєшся, недок., оговтатися, -аюся, -аєшся, док., розм. 1》 Призвичаюватися до кого-, чого-небудь; освоюватися. 2》 Повертатися до нормального стану; врівноважуватися. 3》 Навчатися розсудливо, статечно поводитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оговтуватися — ОГО́ВТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОГО́ВТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. з ким – чим, без дод. Призвичаюватися до кого-, чого-небудь; освоюватися. Мешканці сорок дев'ятого номера поволі оговтувались. Словник української мови у 20 томах
  5. оговтуватися — ОГО́ВТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОГО́ВТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Призвичаюватися до кого-, чого-небудь; освоюватися. Мешканці сорок дев’ятого номера поволі оговтувались. Словник української мови в 11 томах