одаль

ВІДДАЛІ́К (на значній відстані), ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́, ПОО́ДАЛЬ, ВІДДАЛІ́ рідше, ПООДАЛІ́К рідше, ВІ́ДДАЛЬ рідше, ПО́ДАЛЬ розм., О́ДАЛЬ діал. Низенькі, напівзасипані снігом хатки стояли віддалік одна від одної (М. Олійник); Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Ю. Смолич); Дівчата разом глянули на танк, що стояв віддалеки (О. Гончар); З дзвіниці виходять дівчата..; за дівчатами поодаль ідуть пишаючись парубки (М. Кропивницький); Багряним світлом грало (сонце).. по річці, Що віддалі велично протікала (Леся Українка); Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (В. Логвиненко); Віддаль безвладною масою лежав недужий (М. Коцюбинський); Підходить (Альберт) до великого каменя, що лежить подаль, і в задумі сідає на нього (Я. Мамонтов); — Одаль від інших людей.. Ми живемо (переклад Б. Тена).