одарити
НАДІЛИ́ТИ кого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.), УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ) кому що, ДА́ТИ кому що; НАГОРОДИ́ТИ розм. (перев. чимось небажаним, неприємним); ОБДАРУВА́ТИ (ОБДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРУВА́ТИ заст.) (чимось хорошим). — Недок.: наділя́ти, уділя́ти (вділя́ти), дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати (обдаря́ти) (одаря́ти) (одаро́вувати). Одна людина не може багато (зробити), навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). — Пор. II. 3. надава́ти.