одіти

ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.; НАРЯДЖА́ТИ (одягати кого-небудь у гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИ розм.; ВИРЯДЖА́ТИ, РОЗРЯДЖА́ТИ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ розм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИ розм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИ розм. (гарно та охайно; покійника, готуючи до похорону). — Док.: одягти́ (одягну́ти), вдягну́ти (удягну́ти), вдягти́ (удягти́), убра́ти (вбра́ти), оді́ти, зоді́ти, зодягти́ (зодягну́ти), облачи́ти, наряди́ти, обряди́ти, ви́рядити, розряди́ти, ви́чепурити, прихаху́лити діал. приодягти (приодягнути), прибра́ти. Привезли (дітей) за місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягли в чисті сорочки (Ю. Яновський); Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б. Грінченко); Здивувалися Федір і Марина як і справді почали їх мити, чесати, в нову одежу вбирати (Панас Мирний); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Що ти мене, як старця, у драному водиш (Словник Б. Грінченка); Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії,.. у путь супроводили (Я. Баш); Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптовані патинки (П. Куліш); У білій сорочці та ще і з манишкою дядя Гриша. Тільки що надів оце.. — радо усміхнений. — Оце так обрядила! Спасибі, Олянко! (А. Головко); (Світилки і свашки:) На нас сорочка з китайки. Нас мати виряджала, з скрині сорочку давала (І. Нечуй-Левицький); Пані її приодягла хороше, у городі пошили їй керсет і юпку, і черевики купили (Ганна Барвінок). — Пор. 1. надяга́ти.

ОДЯГА́ТИ розм. (забезпечувати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ) розм., УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ) розм., ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм. — Док.: одягти́ (одягну́ти), вдягну́ти (удягну́ти), вдягти́ (удягти́), убра́ти (вбра́ти), оді́ти (зоді́ти), зодягти́ (зодягну́ти). У княжій дружині його одягали, годували, тут, на горі, він мав дах над головою (С. Скляренко); Він роздавав людям гроші, годував і вдягав нужденних, навіть зціляв від найтяжчих хвороб... Така була легенда про Котовського (Ю. Смолич); Защебече (соловейко) на калині — ніхто не минає. Чи багатий, кого доля, Як мати дитину, Убирає, доглядає, — Не мине калину (Т. Шевченко); Біленьке, маленьке увесь світ одіває (загадка); (Парубок:) Поберемося з тобою і я одіну, приберу тебе, як квіточку (С. Васильченко); Сиріт годує, зодягає, повністю утримує колгосп (В. Кучер).

ОДЯГА́ТИСЯ у що і без додатка (покривати себе яким-небудь одягом), УБИРА́ТИСЯ (ВБИРА́ТИСЯ), ВДЯГА́ТИСЯ (УДЯГА́ТИСЯ), ОДЯГА́ТИ, ОДІВА́ТИСЯ розм., ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИСЯ розм., РЯДИ́ТИСЯ ірон., ОБЛАЧА́ТИСЯ заст.; НАРЯДЖА́ТИСЯ (в гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИСЯ розм.; ВИРЯДЖА́ТИСЯ, РОЗРЯДЖА́ТИСЯ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИСЯ розм., РОЗЧЕПУ́РЮВАТИСЯ розм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИСЯ розм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИСЯ (гарно й охайно). — Док.: одягти́ся (одягну́тися), убра́тися (вбра́тися), вдягтися (удягтися), вдягнутися (удягнутися), оді́тися, оді́ти, зодягти́ся (зодягну́тися), облачи́тися, наряди́тися, обряди́тися, ви́рядитися, розряди́тися, ви́чепуритися, розчепури́тися, ви́франтитися, прифранти́тися, прихаху́литися діал. приодягти́ся (приодягну́тися), прибра́тися. Устав Артем. І зразу ж, щоб не так холодно було, вмився холодною водою, потім став одягатися (А. Головко); Убирайся, молодий козаче, — Завтра, завтра похід буде (пісня); Дівчина схоплюється і починає швидко вдягатись (О. Донченко); Почав (Дмитро) одягати кожушок (М. Стельмах); Маня.., судорожно тремтячи, складала свої речі та одівалася в дорогу (І. Франко); Не запалюючи світла, щоб не розбудити сім'ї, став (Оксен) зодягатися, глухо покашлюючи (Григорій Тютюнник); Платон Зубов зустрів військового суддю люб'язно, хоч і не потрудився облачитися як слід (С. Добровольський); І наряджається, і чепуриться (Оксана) щодня (Г. Квітка-Основ'яненко); — Чого це ти вирядилась, як на май чи на Великодню неділю? — запитав (Є. Гуцало); — Роздягайся... Давай сюди пальто, циліндр. Вифрантився! Одразу й не впізнати (М. Олійник); Мій тесть мріяв і приодягтися, бо за час війни добре-таки обносився (Ю. Мокрієв); Аж ось іде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що ти б сказав — він на весілля прибравсь (П. Куліш). — Пор. 1. надяга́ти.