околія

I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744 р. Олекса Довбуш із своїм загоном переходить у гірські околиці (з журналу); Він (батько І. Франка) мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (І. Франко); Ходили недобрі чутки.. Нібито в місті поз'їздилися з усього округу дідичі й усе раду радять (А. Головко); Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, — І луг широкий, наче море, І тихий сум по кружині (пісня); І довго, довго на увесь окіл, На світ увесь щасливо клекотять (лелеки) (І. Вирган); — Красота така (пекарня), — на всю околію (Марко Вовчок); — Гуцул — богатир, на все около. Найславніший з давніх літ керманич (І. Франко). — Пор. I. передмі́стя.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. околія — око́лія іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. околія — -ї, ж., заст. Околиця, округа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. околія — ОКО́ЛІЯ, ї, ж., заст. Околиця, округа. – Пекарня чудова, і пекарка знакома, удівонька. Красота така – на всю околію (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. околія — ОКО́ЛІЯ, ї, ж., заст. Околиця, округа. — Пекарня чудова, і пекарка знакома, удівонька. Красота така — на всю околію (Вовчок, VI, 1956, 283). Словник української мови в 11 томах
  5. околія — Околія, -лії ж. = околиця 1. Крижан був такий, шо вся околія його лякалась. О. 1861. X. 26. Усю околію зібрать та й косить. Ном. 14020. Словник української мови Грінченка