окульбачити
СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окульбачити — Окульба́чити: — осідлати [10] Словник з творів Івана Франка
- окульбачити — окульба́чити дієслово доконаного виду осідлати рідко Орфографічний словник української мови
- окульбачити — Окульба́чити, перен. Осідлати, ретельно взятися до чогось. А хто по тих товариствах працює? Звичайно лиш кілька людий, а решта придивляє ся собі здалека та “критикує”. Особливо молодіжяк окульбачить свого “критичного ” коника, то так на нім вибрикує, [... Українська літературна мова на Буковині
- окульбачити — -чу, -чиш, док., окульбачувати, -ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що осідлати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окульбачити — ОКУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, рідко. Те саме, що осідла́ти. [Хорунжий:] Гей, ви, браві юнаки, Усі жваві козаки, .. Зміїв-коней окульбачим, Полювать в степи поскачем (М. Кропивницький); У степу Гаріфулін окульбачив свого коня й хутко прискакав до аулу (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- окульбачити — ОКУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Те саме, що осідла́ти. [Хорунжий:] Гей, ви, браві юнаки, Усі жваві козаки, .. Зміїв-коней окульбачим, Полювать в степи поскачем (Кроп., V, 1959, 269); У степу Гаріфулін окульбачив свого коня й хутко прискакав до аулу (Донч., І, 1956, 125). Словник української мови в 11 томах
- окульбачити — Окульбачити, -чу, -чиш гл. Осѣдлать. Словник української мови Грінченка