ондечки

ОН част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь віддалене або на певній відстані, перев. супроводжується жестом), О́НДЕ, ОТО́ (ОТТО́) розм., ТО розм., О́НДЕЧКИ розм. Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра); Онде злодій штемпований Кайдани волочить (Т. Шевченко); Михайлик дивився, як зелені зірки дмуться та лупають.. Яке ймення їм, він сливе не відав: ото-о є Віз Великий, а то — Волосожар (О. Ільченко); Єремія, очевидячки, зацікавився дізнатися, хто то стовбичить під хатою (І. Нечуй-Левицький); Ондечки й мій улюблений пеньок серед галявини (М. Кропивницький).

ТАМ (указує на місце, більш віддалене порівняно з іншим, ближчим; у тому місці, в тих місцях), ОТА́М підсил. розм., ОТА́МО підсил. розм., О́НДЕ розм., ТА́МЕЧКИ (ТА́МЕНЬКИ) розм., ОТА́МЕЧКИ підсил. розм., О́НДЕЧКИ розм., ОТТА́М заст. Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою (Т. Шевченко); Комету бачив. Пролітала колись отам за хлівом з великим хвостом (О. Довженко); — Отамо посідаймо! — скрикнув Власов і перший побіг на облюбовану місцину (Панас Мирний); А онде осторонь, на важницю схилившись, лежить самотньо поміж возами парубок, на сопілку виграває... (М. Коцюбинський); Тамечки-таменьки, де він (шлях) вбіга на гору та де вже улиці будинків купами до нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний (Марко Вовчок); — Отамечки наче щось затаїлося, — прошепотів Йонька (Григорій Тютюнник); Ось недалеко й моя хата, ондечки за тими високими осокорами (І. Нечуй-Левицький).