опам'ятовувати

ОПАМ'ЯТА́ТИ (вивести когось із стану непритомності, забуття), ОПРИТО́МНИТИ, ОЧУ́ТИ́ТИ розм., ОПАМ'ЯТУВА́ТИ рідко. — Недок.: опам'ято́вувати, оприто́мнювати. Дужий вітер, дощ миттю опам'ятали юнака (О. Досвітній); Далеке світло опритомнило його (Ірина Вільде); Бризкала в лице недужій, давала нюхати спирту, — очутила (Олена Пчілка).

ОПАМ'ЯТА́ТИ (вивести когось із стану задуми, розгубленості тощо), ОТЯ́МИТИ, ОЧУ́ТИ́ТИ розм. — Недок.: опам'ятовувати, отя́млювати. Що таке? Чого вона хоче? Що-о? — Сніданок чи подавати? Ах, то Варвара. Це трохи опам'ятало його (М. Коцюбинський); Повчання Омеляна не отямило парубка (М. Стельмах); Наймит ізважився покликати хазяїна в другу хату до обіду. Це очутило трохи Корнія (Б. Грінченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опам'ятовувати — опам'ято́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. опам'ятовувати — -ую, -уєш, недок., опам'ятати, -аю, -аєш і рідко опам'ятувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Виводити кого-небудь із стану непритомності, забуття; опритомнювати. 2》 Виводити кого-небудь із стану задуми, розгубленості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опам'ятовувати — ОПАМ'ЯТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПАМ'ЯТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПАМ'ЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. 1. Виводити кого-небудь із стану непритомності, забуття; опритомнювати. Словник української мови у 20 томах