опара
ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА (РО́ЩИНА розм.), ЗАПА́РКА розм., ЦІД діал. Пахло (в хаті) свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник); Мати вчиняла опару в діжі, місила тісто, дерев'яною лопатою клала тісто на розпечений черінь (С. Журахович); Кислий дух поту й рощини.. заліг у пекарні (М. Коцюбинський); — Скинула я горщичок... запарку заварила (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опара — опа́ра іменник жіночого роду тісто Орфографічний словник української мови
- опара — -и, ж. Заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опара — ОПА́РА, и, ж. Заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють. Вона й опару постановила, вона й процідила, вона і діжу з тістом на піч поставила (Г. Словник української мови у 20 томах
- опара — ОПА́РА, и, ж. Заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють. Вона й опару постановила, вона й процідила, вона і діжу з тістом на піч поставила (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- опара — Опара, -ри ж. Опара для печенія хлѣба. Словник української мови Грінченка