1. Словник синонімів української мови

опачина

ВЕСЛО́ (дерев'яна з лопатою на кінці довга жердина, за допомогою якої переміщають човен, гребне судно), ОПАЧИ́НА заст.; ПРАВИ́ЛО (довге для керування). — Греби, сину! — Налягай на весла, — говорив схвильовано Густавсон (А. Шиян); Матроси сіли за опачини, й командир дав команду відчалити (С. Добровольський); Пліт раптом крутонуло.. Мироненко вихопив з води правило й почав гребти (С. Голованівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опачина — опачи́на іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. опачина — -и, ж., діал. 1》 заст. Весло. 2》 В'язка хмизу або очерету. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опачина — ОПАЧИ́НА, и, ж. 1. заст. Весло. Чубаті запорожці, м'язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (О. Довженко). 2. діал. В'язка хворосту або очерету. Треба опачини – мостити греблю (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. опачина — ОПАЧИ́НА, и, ж., діал. 1. заст. Весло. Чубаті запорожці, м’язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (Довж., І, 1958, 266). 2. В’язка хворосту або очерету. Треба опачини — мостити греблю (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. опачина — Опачи́на, -ни ж. 1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс. 2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у. Словник української мови Грінченка