опліток
ТИН (огорожа з лози, хворосту тощо); ЛІ́СА, ПЛІТ, О́ПЛІТ діал., О́ПЛІТОК діал.; ПЕРЕТИ́НОК, ПЕРЕТИКА діал. (невеликий). А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Т. Шевченко); Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою (М. Рильський); Там білий домичок стоїть.. Наокруга густенький пліт (С. Руданський); Оплотом його (виноградник) огородив (Словник Б. Грінченка); Прийшов (Юрко) з якимось плетеним кошиком, якого він тут же поніс у бузину за оплітком (П. Козланюк); Якби мені не тиночки Та й не перетинки, Ходив би я до дівчини Та щовечоринки (пісня). — Пор. огоро́жа, паркан.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опліток — о́плі́ток іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- опліток — О́ПЛІ́ТОК, тку, ч., діал. Ліса, тин. Прийшов [Юрко] з якимось плетеним кошиком, якого він тут же поніс у бузину за оплітком (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
- опліток — О́ПЛІ́ТОК, тку, ч., діал. Ліса, тин. Прийшов [Юрко] з якимось плетеним кошиком, якого він тут же поніс у бузину за оплітком (Козл., Ю. Крук, 1957, 373). Словник української мови в 11 томах