ополоник
ОПОЛО́НИК (велика ложка, якою насипають рідку страву), ЧЕРПА́К, ПОЛО́НИК рідше, ВАРЕ́ХА діал., ВАРИ́ШКА діал. У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали (Г. Квітка-Основ'яненко); Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Лесь Мартович); Коли в котлах сухо, кашовар бубнить варехою у відро (П. Козланюк); Довкола нього (стоять) ріжні люди, хто з батогом, хто з граблями, баби з варишками (І. Франко).
ПУ́ГОЛОВОК (личинка земноводних), ОПОЛО́НИК діал. Влітку, як відстоїться (вода), то стає чиста, як сльоза... Правда, зігрівається дуже, і пуголовки розводяться (О. Гончар); Радіючи, хвостом вертить (Осел), Як у болоті ополоник (Л. Глібов).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ополоник — ополо́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ополоник — див. ЛОЖКА. Словник синонімів Караванського
- ополоник — див. ложка Словник синонімів Вусика
- ополоник — -а, ч. 1》 Велика ложка, якою насипають рідку страву. 2》 діал. Пуголовок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ополоник — 1. варишка 2. це див. головастик Словник чужослів Павло Штепа
- ополоник — ОПОЛО́НИК¹, а, ч. Велика ложка, якою розливають рідкі страви, напої; полоник. Видно між ложками ополоник (Номис); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я. Словник української мови у 20 томах
- ополоник — Ополо́ник, -ка; -ники, -ків поло́ник і ополо́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ополоник — ОПОЛО́НИК, а, ч. 1. Велика ложка, якою насипають рідку страву. Видно між ложками ополоник (Номис, 1864, № 7339); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Кач. Словник української мови в 11 томах
- ополоник — Ополо́ник, -ка м. 1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник. Ном. № 7339. 2) Головастикъ. Ном. стр. 293, № 105. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Лебед. у. ум. ополоничок. Словник української мови Грінченка