оранина
РІЛЛЯ́, ОРАНИ́ЦЯ розм., ОРАНИ́НА розм., О́РАНКА розм., РОЛЯ́ діал. Чорна рілля рівно клалась скиба за скибою з-під нового плуга (М. Коцюбинський); Стояла ясна знадобідня пора над неозорим зеленавим полем з чорними латками ораниці (П. Колесник); Старий Прокіпчук важко ступав вогкою ораниною (Мирослав Ірчан); Дай мені тільки гартовані рала; Зріж лемешем мою сіру вершину, Кинь по тій оранці зерна частину (Я. Щоголів); Оце йду додому і стежки не бачу, землі не чую од журби: то по ролі скачу, то в ярок залізу (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оранина — орани́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови